ОДЕСА, 15 ЛЮТОГО 2026 РОКУ, КОНТЕКСТ-ПРИЧОРНОМОР’Я – Лідер одеських волонтерів з «Корпорації монстрів» Катерина Ножевнікова описала основні досягнення та проблеми фонду за останній час.

Як передає кореспондент ІА «Контекст-Причорномор'я», про це йдеться на Фейсбук-сторінці лідера одеської благодійної організації «Корпорація монстрів» Катерини Ножевнікової.

У повідомленнях на сторінці Katherine Nozhevnikova сказано:

І про природу речей..

Колись, один відомий нашому поколінню і, доволі забутий зараз, чувак Лукреций вважав, що матерія вічна, а світ підпорядкований природним законам, а не божественній волі.

Божья воля в моєму обличчі вже місяць навчає малого монстра сцяти на вулиці. Процес звісно іде складно і 9 раз з 10 він сцить (не питайте чому..) виключно біля дверей бухгалтерії чи безпосередньо в.

Я страждаю, волаю, мию підлогу, використовую пелюшки, благання та прокльони але поки це працює саме так. Калюжа біля бухгалтерії вже як вічна матерія)

Лютий уважно спостерігає за процесом виховання, глядячи на малого сцикуна трішечки зверхньо.

Споіврбтники кажуть, що я працюю в фонді прибиральницею а волонтерю директором, бо моє перманентне становище зараз — жінка зі шваброю.

Так до чого я це…

Сьогодні зранку, я прийшла на роботу з малим (Лютий залишався на ніч в офісі) і знайшла величезну калюжу біля бухгалтерії….

навчилися..

В нас закінчилися турнікети)

Дуже дуже потрібно купити 400 штук щоб закрити питання з аптечками для Буревія, Хартії та 3 ОШБ. Ми кладемо один САТ одну Січ. Січ закінчилася

До збору 240 тис

https://send.monobank.ua/jar/7Eyzu11b21

Доброго ранку,

Кохане місто

Одеса

На день ближче до перемоги

Сидимо біля калюжі проводимо розʼяснювальну бесіду₽)

***

Поки над Одесою знов кружляє смерть і чутні вибухи хочу поділитися чудовим текстом від @Володимир Гевко

Як би я хотіла, щоб всіх з дитинства цьому навчали..

Вважаю вміння любити набагато важливішим явищем, аніж саму любов, кінечний продукт люблення.

Любов як форма відношення до світу розпорошена приблизно рівномірно по всьому нашому життєвому простору і важливо вміти її збирати. Назгрібати собі руками оберемок любові з навколишнього світу і любити. Вміти спорудити собі її з усього, що під руками. З людей, з їжі, з моменту, зі світла, аромату, уривку діалогу чи навіть двох-трьох слів. З музики! Скласти її як розібраний кубик Рубіка за декілька обертів і от, будь ласка. Вже сидиш і любиш. І либишся.

Можна не мати любові у поточному моменті і навіть її не прагнути, але відчувати у собі її можливість. Любити розфокусовано і теоретично, все і всіх одразу. Це незрівнянно краща життєва позиція, аніж коли мати якусь однесеньку любов, невідомо яким вітром прилетілу у твоє життя, трястись над нею як над останньою і сильно переживати аби не втратити.

Любов – ніщо поруч із вмінням любити.

І знати, що можу ще.