Можливо, комусь описане нижче здасться дрібним, несуттєвим у вік суцільної електронізації всього, що тільки можна.

Але ж…

Фактично припиналося розповсюдження друкованих періодичних видань.

Автор цих рядків передплачує чотири газети і два часописи, що видаються в Києві, Одесі, Дніпрі. Станом на кінець минулого тижня не отримав жодного.

Газету «День» (наклад 40000 примірників) хоч можна прочитати на сайті. Про «Літературну Україну» так не скажеш, до того ж з її головним редактором Сергієм Кулідою, мешканцем Бучі у Київській області, вже кілька днів відсутній зв’язок. Аналогічно і з «Українською літературною газетою» та журналом «Всесвіт».

Передплачую дві одеські газети. Серед них — єдина україномовна «Чорноморські новини», що стараннями редакції цими днями вийшла в урізаному вигляді. Зранку питаю в ятці: чи є газети? Ні, не привезли. І «Голос України» та «Урядовий кур’єр» також? Також.

Крокую до поштового відділення, воно вже тиждень працює. Де моя періодика, в першу чергу одеські видання? Не привезли.

На мою думку, в умовах війни така бездіяльність одеських поштарів межує зі злочином.