Тринадцятий день війни… Перше, що спало на думку на вулиці: «Погода сьогодні з привітом». Так, неймовірна погода: зійшлися разом зима, весна та осінь. То сніг, то сніг із дощем, то дощ, то сонце.

8 березня. Людей на вулицях небагато. А от квіти купують. Відразу впадає в око: відсутність звичайного восьмиберезневого квіткового буму і той факт, що багато жінок зі зрозумілих причин купують собі квіти самі.

Аптеки здебільшого відкриті. Черг у них поменшало. Новий ринок працює, особливого купівельного ажіотажу немає. Поки пробіглася ринком, мене зовсім незнайомі люди привітали зі святом разів сім, не менше. І не лише мене…

А довоєнна звичка випити чашку чаю (кави) на Новому ринку стала зараз для багатьох справжнім святом… З тієї причини, що це сьогодні ще дозволити треба: не швидко-швидко купити все необхідне і бігти додому, а сісти і хоч ненадовго вдихнути аромат напою.

Знаменита одеська Книжка працює у звичайному режимі. Там відкрито практично всі торгові точки. І, до речі, тут досить багатолюдно. А ось місцева визначна пам’ятка — вуличне піаніно.

Літня жінка п’є на Книжці какао.

— Ось захотілося раптом відчути аромат дитинства. Так багато років і близько не було бажання випити какао… І взагалі мені тут навіть спокійніше, чи що, — ділиться вона.

А неподалік троє юних одеситів, дві дівчини та хлопець, діляться один з одним анекдотами та вичитаними у соцмережах мемами з нашої «новітньої історії». Анекдоти з тим ще перчиком передаються без «цензури».

— Ну, що ж ви так матюкаєтесь?.. Нам усім зараз молитися треба. Щоб Бог був із нами, — умовляє жінка молодняк.

Чоловік, що проходить мимо, моментально «розрулив» ситуацію, розставивши всі крапки над «і»:

– Бог – з нами, х.. – з ними!

Источник: Одесская жизнь