Калинівка розташована на березі далеко відомого за межами нашого краю Тилігульського лиману. Це унікальний природний ресурс. Адже ця водойма — одна з найчистіших у Північному Причорномор’ї.

Цей прекрасний куточок Одещини милує око чудовими краєвидами в будь-яку пору року, вабить до себе співвітчизників своєю древньою й багатою історією, самобутніми місцевими талантами, привітними і працьовитими людьми.

З історичних джерел відомо, що поблизу села розташовувалося давнє поселення, яке датується ІV—ІІІ тисячоліттями до н.е. Неподалік є два скіфських кургани, а в 1930 році тут було знайдено ще одну прадавню пам’ятку — кам’яну бабу.

У ХІХ столітті й до 1940-го Калинівка іменувалася Попівкою й належала до Антоново-Кодинцевської волості Херсонської губернії. Назвали так її колишні переселенці із західних губерній Малоросії — на згадку про рідне село.

Минали роки… Сьогодні Калинівка є центром однойменної сільської ради, до складу якої входять також села Широке і Тилігульська Нива.

Мабуть, для кожної людини найкраща і наймиліша та земля, де вона народилася й виросла, де прожила більшу частину свого життя. З цим цілком згодний голова сільради Микола Анатолійович Ткаченко (на знімку), який народився в Калинівці, й нині, наділений довірою місцевої громади, дбає про її розвиток. Слід відзначити, що за час його головування на території сільради відбулося чимало помітних позитивних перетворень. Перед-усім це стосується вирішення багатьох соціальних питань та благоустрою населених пунктів. Щоб розуміти, чим живуть-переймаються люди, сільський керманич постійно буває серед них. Тому не з чуток знає, що й де треба насамперед зробити. Все це дає результати.

Так, упродовж останніх років спільними зусиллями сільради, районних структур і небайдужих людей у Калинівці замінено 1000 метрів водогону і встановлено нову башту Рожновського, відремонтовано під’їзну дорогу та площу біля місцевого будинку культури, освітлено вулиці тощо. У Широкому відновлено роботу водонапірної башти та прокладено 1600 метрів водогону...

— У перспективі хочемо розвивати рекреаційну зону. Плануємо запровадити зелений туризм, побудувати на лимані човнову станцію, іншу інфраструктуру для відпочинку та оздоровлення людей. Адже Тилігул має ще не задіяний потенціал — тут є великі поклади лікувальних грязей. За оцінками деяких дослідників, вони сягають 14 мільйонів тонн. Тому ми пов’язуємо з лиманом велике майбутнє не тільки рідного села, а й усього Лиманського району, — зауважив Микола Анатолійович.

Ще одним з напрямків розвитку прибережних територій сільської ради має стати рибальство. Цим промислом не одне століття славилися населені пункти, розташовані біля лиману.

І, можна не сумніватися, ці плани втілюватимуться. Бо такий уже за життєвою вдачею сільський голова. Він ніколи не зупиняється на досягнутому — прагне, за поки що невеликих можливостей місцевого бюджету, зробити якомога більше для людей. Та й саме життя постійно ставить нові й нові вимоги-завдання, які потребують вирішення. Тому з боку місцевої влади докладається чимало зусиль, щоб врожаїлися ниви, щоб розвивалася виробнича та соціальна інфраструктура сіл, а добробут селян з кожним роком поліпшувався. Аби вони виряджали своїх дітей до затишного дитячого садочка чи школи, мали змогу вирішити проблеми зі здоров’ям, а на свята цілими родинами зустрічалися у будинку культури, зберігаючи давні традиції рідної землі.

Цьому з часом сприятиме і ще один справді доленосний захід. Напередодні нещодавнього Дня місцевого самоврядування Калинівська громада розпочала процедуру приєднання до Визирської ОТГ. Калинівці переконані, що роблять важливий крок до свого заможного й щасливого майбуття.

Лиманський район.