У дивовижному місті і в дивний час ми живемо. У японських комп’ютерних лабораторіях дослідники вже випустили чіп, завдяки якому швидкість передачі даних досягла 120 гігабітів на секунду... І в той же час в Одесі для того, щоб один раз передплатити газету «Чорноморські новини» мені довелося чотири рази сходити на пошту...

Візит перший. На Головному поштамті, що на Садовій, довелося довго звертатися від віконечка до віконечка, оскільки ніхто не знав точно, хто ж приймає передплату. Врешті з’ясувалося, що відповідальна за це працівниця буває на роботі два дні через два і прийде завтра.

— Можна залишити їй заповнену квитанцію і гроші, але якщо ви хочете оплатити через банк, виписувати вам рахунок ніхто не буде, — проконсультувала мене жіночка, що приймала комунальні платежі. — Отже, приходьте завтра...

Візит другий. Оскільки це було 15 лютого, один з останніх днів, коли можна оформити передплату на наступний місяць, не втрачаючи надії, я вирушила до поштового відділення № 6. Там також ніхто не хотів займатися передплатою. Нарешті, начальниця відділення Олена Давидова звернула на мене увагу. На моє прохання передплатити «Чорноморські новини» вона повідомила, що ця газета вже давно не виходить і замість неї пропонується передплатити газету «Магістраль». Після того, як я її переконала, що «Чорноморка», незважаючи на поважний вік, помирати не збирається, пані Олена згадала, що припинила своє існування газета «Чорноморський гудок», а вона помилилася, бо назви схожі. Знайшовши у каталозі «Чорноморські новини», працівниця пошти виписала мені рахунок, оскільки я хотіла заплатити не готівкою, а через банк.

Візит третій. Показати платіжний документ від банку про оплату виявилося недостатньо, щоб оформити передплату. Співробітниця пошти телефонувала при мені до бухгалтерії, щоб перевірити, чи дійшли гроші. Та ніхто з відповідальних осіб не хотів з нею розмовляти, бо, казали, зайняті. Відтак мені довелося прийти ще раз.

Візит четвертий. Мені видали чек про те, що газету «Чорноморські новини» передплачено. Ура!

Оскільки я вже давно користуюся електронним банкінгом, де всі розрахунки відбуваються за кілька хвилин, склалося таке враження, що потрапила у далекі п’ятдесяті роки минулого століття, у вік рахівниць та чорнильниць...

Такі та подібні історії розповідають чимало людей, які намагаються передплатити газету. Тож подяка й пошанівок усім, хто знайшов таки силу, час і наснагу пройти цей непростий шлях. Шлях від пошти до газети.