В інтерв’ю для «Децентралізації влади» координатор виборчих програм громадянської мережі «Опора» Ольга АЙВАЗОВСЬКА розповіла про те, як відповідально обирати свою владу, чому не варто орієнтуватися на «як усі, так і я», а також про особливості підготовки до виборів 29 жовтня.

— У чому особливості виборів, які відбудуться 29 жовтня?

— Вони найчисельніші та наймасштабніші за всю історію України, якщо говорити про ОТГ. Скажімо, у грудні 2016 року у виборах брали участь на 50 з лишком громад менше. Отже, цього разу маємо справу з чисельною та активною виборчою кампанією, особливо там, де на вибори пішли найбільше громад.

— А що ви можете сказати про присутність на виборах партій?

— Так, ми спостерігаємо значну увагу політичних партій до процесу формування органів адміністрування виборів, але ця увага сфокусована на окремих регіонах. Тобто є певна регіоналізація партійних інтересів. Ця регіоналізація, щоправда, не стосується «Батьківщини» та Блоку Петра Порошенка, які представлені практично скрізь. Найменшу кількість подань серед парламентських політсил зробили місцеві організації «Опозиційного блоку» та об’єднання «Самопоміч», — ці партії не претендували на представництво у 45% ТВК. Іншими словами, вони не йдуть у ті регіони, де, на їхню думку, складніше перемогти.

— Що б ви порадили тим, хто балотується на цих виборах?

— Для кандидатів, суб’єктів виборчого процесу, зважаючи на те, що рівень виборів є місцевим, я радила б зосередитися на темах, програмах і завданнях, які стосуються винятково органів місцевого самоврядування. Бо в Україні існує така тенденція: кандидати, незважаючи на те, чи вони висуванці політичних партій, чи самовисуванці, частково вербалізують політичні тренди національного рівня. Тобто, наприклад, говорять у своїх програмах про те, що стосується зовнішньої політики чи функціоналу парламенту та Кабінету Міністрів і практично не дотичне до органів місцевого самоврядування. Однозначно на рівні невеликих громад інтерес виборців переважає у вирішенні конкретних локальних проблем, які можна буде більшою мірою капіталізувати за рахунок повноважень і бюджетної децентралізації.

— А які поради тим, хто голосує?

— Тут не можна говорити про програми, бо сільські та селищні вибори не передбачають обов’язкової реєстрації програм кандидатів. Я радила б зосередитися на питанні самостійності визначення підтримки тому чи іншому кандидатові. У маленьких громадах виборець зазвичай приймає рішення відповідно до загального тренду, особливо не роздумуючи над ним, тобто орієнтується на більшість, на загальну думку, «як усі, так і я». Цього треба уникати.

— Один день виборів визначає п’ять наступних років життя. Отже, важливо не помилитися…

— Це не зовсім так. У законі про місцеве самоврядування є перехідні положення, які визначають порядок відкликання обраних осіб. Ці положення вступили в дію у липні 2015-го, і в Україні вже існує певний тренд щодо відкликання обраних. Люди збирають підписи, створюють ініціативні групи і відкликають депутатів, сільських, селищних та міських голів. Це, щоправда, неможливо зробити без згоди полі-тичної партії, яка висувала того чи іншого кандидата. Якщо ж депутат — самовисуванець, то підписів треба зібрати більше, а до ініціативної групи має входити більше виборців. І все ж процедура відкликання є.

— Що б ви підкреслили у недавно презентованому звіті «Опори?

— Мене на виборах вже давно нічого не дивує, і ці вибори не є винятком. Можу сказати, що нинішні вибори характерні увагою до них суспільства. На жаль, в історії України траплялися вибори, під час яких в органи адміністрування виборчого процесу політичні партії не делегували навіть достатню кількість осіб. Тому такі органи доводилося укомплектовувати за поданням комісії вищого рівня. Зараз подібні випадки — поодинокі, що свідчить про значний інтерес політичних гравців до виборчого процесу.