Мова про тролейбус. Сьогодні ним, як і трамваєм, користуються пасажири, переважно, невисоких статків. Право на безкоштовний проїзд дає їм змогу хоч трохи заощадити на продукти. Але прикро те, що якість обслуговування таких громадян в електротранспорті, м’яко кажучи, невисока.

З чиєїсь легкої руки у практику увійшло перевезення без кондуктора. Брати плату з пасажирів передоручено водіям. На зупинках ті спочатку відчиняють лише передні двері, відриваються від керма і збирають по три гривні за проїзд. І лише потім водій відкриває решту дверей. «Зайці», які мають терпіння, дочекавшись цього моменту, спокійно покидають салон без квитка.

Важко сказати, яку економію це нововведення дає транспорт-никам, але можна стверджувати, що такий «контроль» створює багато незручностей для пасажирів. Особливо в години пік. Біля кабіни водія створюється тиснява, що ускладнює вихід не те що літнім людям, а й молодим, повним сил.

Ще один неприємний момент пов’язаний з раптовим гальмуванням. Той, хто не встиг міцно вхопитися за поручні або спирається на палицю, може полетіти шкереберть і травмуватися. Звичайно, під час руху виникають різні ситуації, але водіям пасажирського транспорту треба передбачливіше ставитися до ймовірних ускладнень: у салоні ж бо — не оселедці в бочці...

Молодь таким ставленням не завжди переймається. У неї — свої забаганки. Студенти воліли б, щоб тролейбуси були обладнані доступом до інтернету, кондиціонерами. А старше покоління хотіло б елементарного — не нервуватися і без пригод доїхати до своєї зупинки.

Необхідно думати і на перспективу. З роками на заслужений відпочинок, певно, виходитимуть люди, старші за нинішніх пенсіонерів. У зв’язку з цим зовсім незрозуміла тенденція до зменшення в тролейбусах кількості місць для сидіння. Зайдіть у салони нових моделей машин: там, де були подвійні сидіння, тепер встановлені одинарні. Чи розумно це?

На цю тему можна ще багато дискутувати, але робити щось треба. Чи вдасться керівництву КП «Одеський міський електро-транспорт» знайти тут золоту середину?