Як повідомляли «ЧН» у попередньому номері (див. публікації «Скандальна прелюдія» та «Одеський припортовий: продати чи сплавити?»), у понеділок, 18 липня, збіг термін подачі заявок на участь у конкурсі з продажу ПАТ «ОПЗ». Підводні рифи ризиків та скандали навколо підприємства зробили свою справу: в означений час позмагатися в аукціоні не зголосився жоден претендент.

Через відсутність заявок Фонд держмайна змушений був визнати конкурс таким, що не відбувся у зв’язку з відсутністю попиту.

«З моменту публікації оголошення про продаж заводу ним зацікавилися потенційні інвестори, які підписали відповідні договори про конфіденційність. Але після знайомства з пакетом документів і вивчення ситуації в Україні та довкола заводу всі вони висловили неготовність брати участь у конкурсі на визначених умовах та озвучили головні причини свого рішення.

Найбільше питань і сумнівів в інвесторів викликали: борг перед Group DF, суди з компанією «Нортіма», обмеження на репатріацію дивідендів, відсутність податкових пільг і преференцій для інвестора, зависока ціна на тлі озвучених вище проблем заводу та загальних політичних й економічних ризиків країни», — повідомляється на сайті ФДМУ.

Голова Фонду Ігор Білоус, коментуючи ситуацію, зазначив: «Усі ризики, які існують довкола заводу та України загалом, мають свою ціну».

Кілька днів по тому той же Ігор Білоус припустив, що на повторний конкурс підприємство, ймовірно, виставлять за нижчою ціною, а в межах аукціону претенденти піднімуть її до тієї, яку готові заплатити.

У четвер перший віце-прем’єр-міністр — міністр економічного розвитку і торгівлі Степан Кубів також припустив зниження стартової ціни ОПЗ, заявивши, що завод знову виставлять на продаж у жовтні. Урядовець переконаний, що сьогодні ефективнішим власником є не держава, а приватний інвестор. А також додав, що зацікавлені в покупці ОПЗ інвестори хочуть справедливої ринкової ціни цього об’єкта.

Звісно, охочих придбати це стратегічне і прибуткове підприємство зрозуміти можна: вони прагнуть заплатити якнайменшу ціну. Але чи можна зрозуміти державу, яка наполегливо намагається продати завод у час ризиків, з огляду на які його ціна є суттєво нижчою від реальної?