Мир всем!

Шановнi мешканцi Одещини!

День Перемоги — це дуже особлива, справдi свята дата, яка об’єднує багато поколiнь наших землякiв. До того ж 2014 рiк є ювiлейним для Одеси та України (я маю на увазi 70-ту рiчницю визволення Пiвденної Пальмiри та нашої країни вiд нiмецько-фашистських загарбникiв). На жаль, цьогорiчне свято виявилося затьмареним трагiчними подiями, якi вiдбулися в Одесi 2 травня.

День Перемоги багато хто зустрiчає «зi сльозами на очах». Сьогоднi я принципово не хочу шукати винних з тiєї чи iншої сторони. Навiть свою промову не можу назвати «привiтанням». Це просто звернення до одеситiв та всiх мешканцiв нашого регiону.

Подiї початку травня — одна з найбiльших трагедiй Одеси за пiслявоєннi часи. Хiба за це воювали нашi дiди та прадiди? Хiба так уявляли вони наше майбутнє? Через напружену суспiльно-полiтичну ситуацiю вже скасовано багато масових заходiв до Дня Перемоги в Одесi. Однак не можна зневажити ветеранiв, вiдмовити їм у святi. Тому збережено всi «фронтовi привали», зустрiчi зi школярами, виставки тощо. Те, яким чином проходитиме 9 травня в Одесi, наскiльки мирним та спокiйним буде цей день, буде i ознакою нашого ставлення до ветеранiв i виявом поваги до самих себе.

Я бажаю здоров’я та душевного спокою ветеранам-переможцям. А бiльш молодим поколiнням — здорового глузду, витримки та енергiї, спрямованих не на руйнування, а на збереження i розбудову держави.

Миру всiм!