Минулої суботи газета «Вечерняя Одесса» опублікувала статтю (її ви маєте нагоду прочитати сьогодні на сторінках «Чорноморки») голови ревізійної комісії Національної спілки журналістів України, заслуженого журналіста України Йосипа Бурча про ситуацію, що склалася у колись потужному підприємстві — видавництві «Чорномор’я», яке нині має статус комунального, тобто належить обласній громаді Одещини. Чи думав автор публікації, згадуючи в ній негаразди останніх років: відключення ліфтів у редакційному корпусі, замерзання минулої зими колективів багатьох ЗМІ, що працюють у будівлі на площі Незалежності, 1, безкінечні необґрунтовані претензії з боку керівництва КП до редакцій та виснажливу судову тяганину, — що всі ці негаразди почнуть повторюватися вже з понеділка? Відчуття якогось дежавю. Отож…

У понеділок вранці ліфт зустрічав усіх, хто прийшов на роботу, табличкою «Не працює». Щоправда, десь обідньої пори його повернули в робочий стан, і людям вже не доводилося зігріватися, долаючи підйом і спуск на поверхи пішки. А зігріватися нам таки доводиться. З настанням морозів температура в кабінетах знову поповзла до нульової позначки. Усі красиві запевнення з боку обласного керівництва й особисто голови обласної ради М. В. Пундика (і під час зустрічі з колективами, які працюють у приміщенні з розмороженою системою опалення, і під час різних прес-конференцій), що видавництво буде забезпечене теплом, наразі залишаються пустими словами. Більше того, нам, редакціям, погрожують багатократними штрафами за перевикористання електроенергії, тобто вмикати електроприлади для підтримання бодай мінімальної плюсової температури в кабінетах, виходить, нам також заборонено.

Дозволю собі короткий, зовсім не ліричний відступ. Минулої зими за «вмілого господарювання» тодішнього керівництва КП «Видавництво «Чорномор’я» було розморожено систему опалення. У дні, коли надворі стояли тріскучі морози, у кабінетах температура опускалася до мінус чотирьох градусів. Про те вміле «господарювання» повідомляли практично всі ЗМІ Одещини і багато столичних медіа. Через скандал, який зчинився, влада звільнила з посади директора видавництва В. І. Носача. Я вже згадувала про відчуття дежавю? Так-от, 1 грудня Володимир Іванович можна сказати повернувся на площу Незалежності, 1. Справа в тому, що фірма, яку він очолював до керування «Чорномор’ям», стала орендарем газетного цеху видавництва (детальніше про цю майже детективну історію читайте у статті «КП «Видавництво «Чорномор’я»: майбутнє закінчилося 1 грудня»). Якийсь фатум, чи що?

Та на цьому дещо іронічний тон мушу відкласти вбік, бо, насправді, нашому колективу не до жартів: у вівторок нарочний приніс у редакцію листа за підписом чергового (вже третього з нинішньої весни) тимчасово виконуючого обов’язки директора видавництва з погрозою опечатати приміщення, які ми використовуємо для виробничих (тобто для підготовки і випуску газети) потреб.

І ще одне відчуття дежавю. Рік тому, 1 грудня, редакція отримала листа за підписом тодішнього директора КП «Видавництво «Чорномор’я», в якому нам погрожували виселенням з приміщень, через що ми були змушені звернутися до суду, захищаючи своє право на професію. Так, суд, у підсумку, не побачив у тих погрозах погроз, і, як наслідок, практично рівно за рік, як «подарунок» до свята Миколая, редакція знову отримала листа, в якому, щоправда, замість виселення з приміщень обіцяють ці приміщення опечатати...

Про те, у чому цього разу звинувачують наш колектив та як складалися впродовж року взаємини з підприємством, яке мало б бути партнером, а не ворогом газетярів, тобто з видавництвом, читайте у суботньому номері «ЧН».