Особисто я кидаю старі книжки та газети в топку. Ну, неможливо перетворювати дім на склад для макулатури, доводиться її якось позбуватися. У грубку вже полетіли численні довідники з кулінарії, лікування собак і розведення квітів – така інформація в набагато більших обсягах зараз є в інтернеті. Вогню віддано повісті, написані під ідеологічне замовлення, які раніше в книгарнях продавали як навантаження до Достоєвського, Цвєтаєвої та Дюма.

У своєму методі визбавлення від літературного мотлоху я не самотня: час від часу працівники бібліотеки теж кидають у вогонь праці партпрацівників радянського періоду, які написали сотні тонн статей про марксизм–ленінізм, – кому зараз вони потрібні?

Так, набагато практичнішим є інше застосування зайвої літератури – здати на макулатуру. Але в тому–то й проблема, що у провінційних містах, не те що в селах, немає пунктів її приймання. Чому?

У нашій країні макулатуру та целюлозу переробляє сотня комбінатів, що виробляють папір і картон. Є фірми, що виготовляють із вторсировини папки, блокноти, олівці. Усі ці підприємства потребують сировини для переробки, зазнаючи щодо неї значний дефіцит. Для завантаження потужностей целюлозу доводиться закуповувати за кордоном, здебільшого в Росії.

У 1975 році в Рені макулатуру можна було здати в заготконторі по 2 копійки за кілограм. Стільки ж, до речі, платили й за металобрухт. Але спробуй зібрати 100 кілограмів старих газет і коробок! Скільки муки, а доходу – лише 2 карбованці?.. Не дивно, що навіть у радянський час, коли паперових відходів було значне більше, їх заготовляли здебільшого в наказовому порядку силами школярів.

Трохи пізніше, у перехідний період із його дефіцитом, впровадили інший стимул для здавання макулатури – у заготконторі за неї можна було одержати хорошу книжку. Бу–кіністи таким чином поповнювали свої бібліотеки. А чим же стимулювати цю діяльність зараз? В умовах ринкової економіки – тільки гривнею.

З’ясуймо, скільки можна зібрати макулатури, наприклад, у такому містечку, як Рені? Фахівці стверджують, що за розумної постановки роботи можна щодня збирати по 2–3 тонни макулатури у 500–тисячному місті. Отже, в Рені, населення якого менше 20 тисяч, вдасться нашкрябати 80 – 120 кілограмів за день. Тобто максимум до чотирьох тонн за місяць. Красна закупівельна ціна в Одесі, судячи з оголошень в інтернеті, – 500 гривень за тонну. Хто ж мучитиметься із заготівлею паперу заради доходу у дві тисячі гривень, від яких треба відняти транспортні витрати? Шкурка вичинки не варта! У великих містах, де обсяги макулатури значні, заготівельники працюють, і досить успішно.

Може, виявити ініціативу, так би мовити, знизу? Роз–гляньмо питання з точки зору окремо взятої родини. За статистикою кожен житель України викидає за рік 35 кілограмів макулатури. Тобто родина із трьох чоловік могла б здати за рік 100 кілограмів паперу та картону.

Неймовірними трудами мені все–таки вдалося роз–житися телефоном заготівельника – ренійського представника одеської фірми вторсировини. Він запевнив, що ладен забрати у мене старі книжки та газети, якщо нагромадилася партія 200 та більше кілограмів. Платить із розрахунку 200 гривень за тонну. Тобто за мінімальну партію мені б перепало аж 40 гривень. Але де ж накопичувати, де зберігати ці 200 кілограмів?! Це ж замалим не окремий сарай потрібно побудувати.

З аналогічних міркувань не хоче зв’язуватися з макулатурою й потенційно найбільший у провінції її постачальник – ра–йонний ринок. Щодня тут викидається маса коробок та іншого пакування. Дирекція ринку так прокоментувала ситуацію.

По–перше, макулатуру треба накопичувати в якомусь окремому, обладнаному протипожежною сигналізацією приміщенні. По–друге, потрібен працівник для сортування паперу та картону, очищення їх від сміття. Одне слово, витратно та клопітно – простіше вивезти макулатуру упереміш зі сміттям на міський смітник. Що ринок і робить.

Єдина організація в Рені, яка за останні три роки здала велику партію макулатури, – районна бібліотека, де було списано 22 тисячі старих, незатребуваних книжок. Сьогодні на складі зберігаються ще 17 тисяч, які можна безболісно відправити на переробку – вони тільки приміщення захаращують. Але нещодавно скасовано циркуляр, що регламентує здавання старої літератури на макулатуру. Надходження ж нової тепер не ті, можна так скоротити книжковий фонд, що здійметься скандал.

…Третя субота жовтня – День працівників целюлозно–паперової промисловості. Зі святом, друзі! Але допомогти, на жаль, нічим не можу – в топку макулатуру, в топку…