До народного депутатства нинішні кандидати готові пройти крізь терни, перепони і розчарування. І все це, що б ви там не думали, заради кожного з нас, для покращення нашого майбутнього і щастя діточок! Партії готові забрати заводи в олігархів та зменшити пенсійний вік, а ще — побудувати нову економіку. Мажоритарники ж обіцяють захистити кожного та повернути Одесі втрачену славу.

Піар, реклама, агітація, обливання брудом — у боротьбі, як кажуть, всі методи згодяться. Ллються, мов ріки, обіцянки, вручаються дарунки, відкриваються нові дитячі майданчики...

Цього разу активну ставку кандидати зробили ще й на Інтернет: спам, платні коментарі, атаки на сайти, фальшиві сторінки претендентів на мандати... «Чорні» технології настільки тісно вплелися у виборчу боротьбу, що стало складно відрізнити, де правда, а де брехня.

До яких тільки методів «розкрутки» себе, любого, не вдаються претенденти на крісло у залі під куполом. От, скажімо, у Київському районі Одеси на багатьох житлових будинках та установах великими літерами написано: «Нардеп Чорний». Минулих вихідних в одному з дворів району в палатці з гаслом «Нардеп Чорний. Без реклами» продавали начебто від імені цього кандидата дешеву картоплю — по 1,90 гривні за кілограм.

В іншому дворі на одній з алей від зайвих гілок почистили дерева. Однак самі гілки залишили на купах вздовж алеї. Люди почали лаяти комунальників. Та виявилося, що підрізання дерев — то «допомога» одного з кандидатів, а прибирати за ним доведеться таки місцевим двірникам.

Ще один одеський політик — Олексій Гончаренко — в цій передвиборній кампанії вирішив зосередити увагу на дітях: у багатьох дворах Київського району організовував дитячі свята за участю клоунів, з роздаванням морозива та подарунків. Така стратегія має результат: малеча задоволена, а батьки з вдячністю розповідають про організатора свята.

Натомість Ігор Марков зосередив увагу на своїй особі. Перед одеситами він постав як «прекрасний сім’янин», «меценат церкви», а ще — «придумав АТВ».

Деякі інші кандидати в передвиборчих перегонах скористалися класичними методами: концерти за участю зірок, допомога пенсіонерам — одне слово, піклування про кожного.

В області кандидати також не забули про свій електорат. В одній з найвіддаленіших місцин Одещини політик організував і відзначив з тамтешніми жителями день села — 190 років. Однак, як кепкував місцевий люд, такого свята тут ніколи не відзначали, бо й ніхто не знав про таку дату. Проте все було на висоті: концерт, танці, подарунки і навіть небачений ніколи там салют. Так сталося, що саме цього дня жителі селі виявили останки невідомих солдатів. Дехто навіть вирішив, що той салют — у пам’ять про полеглих воїнів.

Напередодні виборів активізувалися не лише політики, а й громадські організації, які у креативний спосіб демонструють різномастим «захисникам» народу, як насправді суспільство ставиться до дискредитованих політиканів. Скажімо, під стінами Верховної Ради нещодавно відбувся мистецько-політичний перформанс «Пошли політика… у вирій». Для акту символічного прощання з нинішнім складом парламенту організатори використали замість повітряних кульок інші гумові вироби, які, на їхню думку, краще асоціюються з діяльністю депутатів. Кожен, хто долучився до акції, мав змогу запустити «у вирій» свого «улюбленого» депутата чи члена уряду. Церемонію прощання супроводжували жалібниці. «З цими кульками, — пояснили Брати Капранови, одні з натхненників дійства, — ми відправляємо в далечінь брехню, голосування чужими картками, відсутність обговорень у Раді, всі погані закони та звичаї, які стали невід’ємною частиною нинішнього скликання парламенту. Відправляємо всю облуду Верховної зРади».

Такі ось дві сторони передвиборного життя в Україні. А наприкінці жовтня дізнаємося: чиї методи популяризації власної персони (політичної сили) виявилися ефективнішими; чиї аргументи або подарунки — переконливішими; за що проголосує виборець — за популістські гасла, гречку з парасольками чи за своє майбутнє.