На початку грудня минулого року наша газета вже писала про шкоду, яку заподіяли дикі свині на посівах елітної озимої пшениці фермерського господарства «Туманове». Тепер тварини влаштовують лігва на ділянках під кукурудзою.

Директор сільгосппідприємства Надія Семенівна Козак у відчаї, адже вже сьогодні знищено понад 25 відсотків урожаю качанистої та витоптано площі під соняшником. І це ще не кінець. Бо ж як мінімум до початку жовтня кабанам буде роздолля: хочеш – досхочу їж кукурудзу, а хочеш – вилежуйся в ній на всі боки!

Звичайно, все це невеселі жарти. Сьогодні необхідно вживати якихось невідкладних заходів, щоб врятувати вже вирощений в нинішніх непростих умовах урожай. В порядку реагування на існуючу ситуацію та на заяву Н.С.Козак розпорядженням голови райдержадміністрації П.С. Шестопалюка створено комісію, яка оперативно виїхала на місце та визначилася із масштабами завданих збитків. Підготовлено акт дослідження посівів, з яким відповідальні особи звертатимуться у вищі інстанції.

На жаль, спілкування комісії з представниками Павлівського лісництва, з яким межують землі ФГ «Туманове» і де живуть дикі свині, результату не дали. Під час виїзду на місце, безпосеред­нього керівника ми не застали, а працівниця лісгоспу зауважила, що організація лише контролює самовільне вирубування лісів. До диких кабанів лісгосп ніякого відношення не має.

– Як же бути нам у такій ситуації? – бідкається Н.Козак. – Відстрілювати кабанів категорично заборонено, бо це тварини із заказника, за знищення яких світить величезний штраф (10 тисяч гривень за одну голову). Тож виходить, що ми несемо кримінальну відповідальність за свої вчинки, а захистити свої права не можемо. Невже господарству взагалі відмовитися від вирощування пізніх культур? Але ж як у такому разі дотримуватися сівозміни? На одній пшениці та ячменю довго не погосподарюєш. Виходить якесь замкнуте коло... У грудні минулого року ми вже зіштовхувалися з подібною ситуацією. Стукали у всі двері, бо ж кабани добряче взялися нівечити посіви озимої пшениці. Тоді нам пообіцяли зменшити поголів’я диких свиней. Але очевидним є той факт, що воно набагато збільшилося.

Свої коментарі щодо даної ситуації надав директор державного підприємства «Велико­михайлівський лісгосп» Михайло Дядюк. Павлівське лісництво підпорядковується саме цій організації. Михайло Миколайович одразу відзначив, що тварини не можуть відповідати за свої вчинки. Як приклад, навів ситуацію з кротами, лисицями та різноманітними птахами, які заходять і залітають у домогосподарства приватних осіб та роблять шкоду.

– Дикі тварини не є суб’єктами права, тож якщо закон забороняє вхід на приватну територію людям, то аж ніяк не обмежує пересування кабанів, кротів чи інших тварин, – зазначив

М. Дядюк. – Тобто, якщо яструб вкрав спортивного голуба або вовк – вівцю, то це не може розцінюватися як крадіжка, оскільки такі дії тварин не підпадають ні під Кримінальний, ні під Кодекс України про адміністративні порушення. Це просто результат звичайного природного інстинкту. Більше того, відповідно до статей 3 і 4 Закону України «Про тваринний світ» всі дикі тварини підлягають охороні на території нашої держави. Тому, якщо вони забрели на чиєсь поле чи присадибну ділянку, так само охороняються Законом. І ніхто не має права знищувати крота у своєму городі чи яструба, який залетів на голуб’ятник. Необхідно також зауважити, що відповідно до статті 35 Закону України «Про тваринний світ» шкода, завдана господареві твариною, підлягає компенсації в порядку, передбаченому законодавством. Але в нашій країні таких підзаконних актів не існує, тож, відповідно, і вищезгадана стаття «не працює». Я розумію відчай керівництва фермерського господарства і єдине, що можу порадити, – не спрямовувати свої зусилля на знищення тварин, які роблять їм шкоду, а писати листи до Міністерства природних ресурсів з вимогою розробити підзаконний акт, який гарантував би виплату компенсації за подібні дії диких тварин. Наприклад, у Польщі у державній скарбниці передбачено виплати за шкоду, заподіяну фермерам. Якщо є відповідні підтвердження таких випадків, визначено обсяг завданих збитків, то їх компенсує воєвода, а коли таке трапляється на території національного парку, то його директор.

Отже, як бачимо, у даній ситуації знову стає актуальним відомий вислів про спасіння потопаючого. Наразі нічого іншого, як охорона полів під кукурудзою та соняшником, не вигадаєш. Це буде і законно, і дієво. Звичайно, для цього потребується залучення додаткових людських та технічних ресурсів, та, на жаль, іншого виходу керівниця ФГ «Туманове» не бачить.

– Я лише не розумію, коли нам займатися основною нашою місією – вирощуванням урожаю, дбати про належну організацію прийдешньої посівної кампанії, – говорить Надія Козак. – Окрім того, що сьогодні господарство має величезні труднощі зі збутом молочної продукції, бо переробні підприємства відмовилися їх закуповувати (доводиться самостійно переробляти молоко на вершки та масло, реалізувати їх на районному ринку), нам необхідно ще й кабанів відганяти. Просто опускаються руки і зникає бажання займатися сільським господарством...