Виступаючи на передвиборному з’їзді партії «УДАР» («Український демократичний альянс за реформи») Віталія Кличка, досвідчений керівник органів місцевого самоврядування Едуард Гурвіц, поставив сумну, але, вочевидь, справедливу оцінку нинішній ситуації як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях.

Він, зокрема, сказав: «Важко уявити трагічніший діагноз для суспільства, ніж глибоке і загальне розчарування як владою, так і опозицією. У такого суспільства нема альтернативи, а отже, нема і надії. Причина — загальна продажність професійних політиків. У кожній країні є свої невтішні визначення для політиків. Але «тушками» їх називають тільки в нас. «Тушка» — це апофеоз цинізму і межа еволюції негідника».

На думку Едуарда Гурвіца, партія «УДАР» Віталія Кличка постала як «закономірна реакція народу на загальний корупційний безкрай. І те, що фракція «УДАРу» в Київраді залишилася єдиною, що зберегла свій чисельний склад, говорить про гарні перспективи партії. Але я з «УДАРом» ще й тому, що вірю: в новій Верховній Раді саме фракція цієї порівняно молодої політичної сили зупинить наступ держави на права місцевого самоврядування, яке давно вже перетворилося на «потьомкінське село».

Зупинившись на проблемах місцевого самоврядування, Едуард Гурвіц висловив надію, що партія «УДАР» у випадку перемоги на парламентських виборах поверне безпосередньо на місця фінансову й адміністративну незалежність: «Фундаментом цієї віри стала не тільки європейська ментальність лідера партії, але й та увага, яку протягом останніх років Віталій Кличко приділяв проблемам місцевого самоврядування. Ситуація особливо погіршилася в останні роки. У міст відібрали ДАБК, МБТІ, як і раніше блокуються міські позики і місцеві податки, відсутні кредити. А без фінансових важелів з кожним міським головою буде відбуватися те ж, що відбудеться зі звичайною головою, якщо її по-збавити підтримки хребта. Така голова просто провалиться на сідницю. Там і перебуває місцеве самоврядування. Нокаут місцевого самоврядування в Києві вже відбувся, просто рефері не дає команду «брейк» і не відкриває рахунок, очікуючи, очевидно, що лежачого доб’ють ногами. Аналогічна ситуація в більшості міст».

Едуард Гурвіц також торкнувся теми об’єднаної опозиції.

«Ідея об’єднання опозиційних сил перед виборами не нова, по-своєму логічна, але страждає на вроджену ваду через вкрай неоднорідність цих сил, — вважає Едуард Гурвіц. — Тут доречно навести приклад великої армії Наполеона: після об’єднання під єдиним началом французів, німців, австрійців велика армія стала набагато більшою. Але чи стала вона сильнішою? Відповідь очевидна, її дала сама історія.

У мене нема претензій до реальних лідерів об’єднаної опозиції. Але для мене цілком ясно, що далеко не кожен союз можна виправдати політичною доцільністю. У лавах об’єднаної опозиції виявилося чимало таких же переконаних прихильників вертикалі влади, як і в Партії регіонів. А головне, об’єднуючи всіх підряд, неможливо вирішити проблему «тушок», її можна тільки ускладнити. А нам варто пам’ятати про відповідальність за кінцевий результат цієї виборчої кампанії. Тому що, хоч це і звучить як анекдот, є суд ще менш справедливий, ніж український. Це суд нащадків, що завжди розглядає справу за відсутності й обвинувачуваних, і потерпілих, й автоматично відхиляє відведення складу суду.

Не для протоколу. Є такий злий жарт, що доля жінки визначається за змінним вирішенням двох задач. Перше завдання — знайти чоловіка своєї мрії, друге — позбутися цього негідника. Щось схоже вже двадцять один рік відбувається з Україною. Таку традицію пора ламати. Хтось же повинен, нарешті, реалізувати мрію нашої країни по-справжньому і без взаємних претензій у фіналі».