Мальовничий краєвид постає перед очі на околицях села Кірового, яке отримало негласну назву «Трояндова республіка». Троянда, як символ цього куточка Комінтернівського району, красується не тільки на вказівному знаку, а й квітне біля сільських обійсть, на подвір’ях школи, садочка та земельних ділянках за селом. Довколишня краса надихає кіровців, і вони прагнуть бачити своє село ще впорядкованішим і багатшим. З такою метою мешканці сільради нещодавно переобрали сільського голову: вони сподіваються, що новообраний керівник буде здатнішим до справи. Та чи вдалося за кілька місяців Катерині Парнєвій довести, що земляки не помилилися?

…В кабінеті сільського голови жвава розмова: як розмістити всіх діток у дитсадку, скільки необхідно додати ліжок, яких саме. Робочий день щойно почався, а питань, які потребують вирішення, вже чимало. Оскільки на порядку денному дитячий садок, то й рушаємо туди разом із Катериною Йосипівною.

У цьому затишному дитячому закладі 75 вихованців. Проте є ще чимало тих, що чекають своєї черги. Зокрема, діти із села Ставки. Проблема полягає в тому, що бракує місця, ніде розмістити додаткові ліжка. Але питання поступово вирішується: приміщення належить сільгосппідприємству «Хлібодарське», і його керівництво погодилося передати будівлю на баланс сільради. Тож дитячий заклад отримає не лише додаткові спальні, а й спортивну залу.

Цей об’єкт, як і декілька інших, увійшов до програми «Народний бюджет», тому жителі переконані, що проблему буде вирішено. Адже роботи за визначеними людьми першорядними питаннями, – а це водопостачання і ремонт дороги, – вже виконуються.

– Автодорога до села, хоча й не у відмінному стані, але проїхати по ній можна. Всі численні вибоїни зникли після ямкового ремонту, – говорить Катерина Йосипівна.

Ще одна проблема, характерна для всіх сіл нашого регіону – водопостачання. Не стали винятком і села Кірове та Ониськове. Заміни потребувала водонапірна вежа, бракувало насосів, застаріла й сама мережа водогонів. Але за кілька місяців ситуація почала змінюватися. Завдяки спонсорській підтримці куратора програми «Народний бюджет» у північних районах області Івана Фурсіна встановлено нову водонапірну вежу. Для заміни старого водогону з ра­йонного бюджету заплановано виділити 400 тисяч гривень. Нині вже закуплено шість водяних насосів.

– Починати ремонт будемо з тих вулиць, де найстаріший водогін, зокрема в Ониськовому, – розповідає сільський голова. – В цьому селі понад 800 мешканців. Для покращення водопостачання запустили свердловину, яка не працювала п’ять років.

Не залишаються поза увагою дитячі заклади. Для садочка в Ониськовому було закуплено ноутбук і принтер, а кіровський заклад отримав пральну машину та холодильник. Відчули піклування влади й педагогічний, і учнівський колективи Кіровської ЗОШ. Зміни, які сталися в школі, не можна не відзначити.

– Період застою в розвитку і оновленні матеріальної бази школи тривав багато років, але завдяки нинішній владі він закінчився, – говорить колишня директорка школи, педагог із 35­річним стажем Тетяна Дегтяренко, і додає, що за останні два роки ситуація кардинально змінилася.

Рівно 20 років вона пропрацювала директоркою школи. Мріяла замінити вікна, але такої можливості не було. Проте нині не лише вдалося поміняти всі вікна в школі, але й обладнати приміщення внутрішніми туалетами. Крім того, як розповіла К.Й. Парнєва, цього року буде зроблено капітальний ремонт даху.

Кірове – жваве село. Кожен тут займається власною справою. У сільському Будинку культури готується черговий конкурс, у школі триває ремонт, у ФАПі можна побачити відвідувачів. Діють підприємства, які забезпечують робочі місця та виступають спонсорами у добрих починаннях громади. Так, п’ятирічний ювілей цього року святкує швацький цех, керівником якого є Сергій Парнєв.

– Це велике благо – мати роботу в селі. Відкриття швацького підприємства для жителів має велике значення, адже молодь працевлаштовується, – говорить швачка Надія Паруш, яка працює на цьому підприємстві з першого дня.

Вона додає, що умови праці хороші, тому годі шукати кращого.

Три місяці на посаді сільського голови принесли значні плоди. Однак найперше діло, за яке взялася господиня, – це прибирання сміття. Великих труднощів та грошей (понад 30 тисяч грн) коштувала ця непроста справа, але вдалося прибрати всі стихійні звалища та смітники у селі.

– Селяни встигли оцінити роботу К. Пар­нєвої. Вважаю, що люди не помилилися у виборі, адже вона виправдала наші сподівання, – підкреслює мешканка Оксана Пінчукова.

Виявляється, не лише селяни гідно оцінили ентузіазм та цілеспрямованість сільського голови, а й керівництво району, яке помічає досягнення та реальні результати. Головне, щоб такого запалу та натхнення вистачило й на подальші роки служіння людям.