До середини серпня, після чотирирічного занепаду, буде завершено повну реконструкцію та модернізацію ТОВ «Заплазький цукровий завод», і на Одещині розпочнеться нова епоха цукроваріння.

Цю приємну новину повідомив генеральний директор заводу Сергій Хоменко, який зазначив, що у нинішній сезон заводчанами планується переробити 180 тисяч тонн цукрових буряків. Таку кількість сировини зобов’язали­ся забезпечити товаровиробники Кіровоградської, Черкаської, Вінницької, Миколаївської та Одеської областей, з якими укладено взаємовигідні угоди. Поступово сировинна база розширюватиметься.

– Під цукровий буряк відведено 6 тисяч 700 гектарів, у Люба­шівському районі – більше 500 гектарів, – розповів заступник директора за сировиною Валентин Рубльов. – Сьогодні, співпрацюючи з фермерами, ми відмовилися від давальницької схеми, тобто «буряк – цукор», а розраховуємося готівкою. Для заохочення бурякосіяння власник підприємства Петро Хоменко запровадив кредитування аграріїв, які отримали навесні під посіви буряків та придбання насіння понад 30 мільйонів гривень. А напередодні копання цукристих заводом уже сформовано бурякозбиральні загони, оснащені потужними агрегатами «Holmer». Вивозитиме врожай також наш транспорт.

Докладно зупинився Валентин Рубльов на якісній підготовці ґрунту під сіяння буряку та виборі високопродуктивного насіння як вітчизняної, так і іноземної селекції. А на завершення ще раз наголосив, що вирощування цукрових буряків – це вищий пілотаж у сільськогосподарському виробництві!

Головний інженер Петро Морш­на розповів, що на ремонтно­відновлювальних роботах трудяться понад 350 чоловік. Уже укомплектовано технічний персонал, триває набір фахівців.

– Понад 10 мільйонів гривень витрачено на модернізацію заводу, що значно поліпшить його техніко­економічні показники. Насамперед встановлено дві нові бурякорізки, що дозволить збільшити темп цукроваріння. Обладнано новою апаратурою станцію дефекосатурації, проведено автоматизацію парових котлів, випарювальної станції, – додав Петро Моршна. – У перспективі – цілковита модернізація всіх виробничих підрозділів, що дасть змогу значно здешевити виробництво цукру та наблизити заводські потужності до європейських стандартів.

На сто відсотків оновлено і технічний парк. Про це вів мову заступник директора за транспортом Олег Паровик. 70 відсотків колишньої тех­ніки після інвентаризації просто здали у металобрухт. До виручених коштів інвестор додав значну суму, і було придбано 4 навантажувачі, новий екскаватор і багатофункціональну машину, на 98 відсотків відновили під’їзні шляхи, підготовлено колісну техніку, залізничні шляхи і паровози, замінено трактори на сучасніші. Оформлено відповідні дозвільні документи та допуски. Водночас підприємство акредитоване в митниці, що дозволить заводу здійснювати експортно­імпортні операції, тобто торгувати своєю продукцією по всьому СНД та Європі.

В сезон цукроваріння, що невпинно наближається, працюватимуть щонайменше 650 чоловік. Після вимушеного безробіття жителі селища цукроварів та навколишніх сіл задоволені, що мають роботу і зарплатню. Головний бухгалтер Лідія Дерев’янко повідомила, що працюючі офіційно оформлені і соціально захищені. Їм виплачується зарплата (за період ремонту робітникам уже нараховано понад 6 міль­йонів гривень), відпускні, лікарняні, оздоровчі, закуповується спец­одяг. Заводський автобус довозить робітників із віддалених населених пунктів, запрацювала їдальня, де комплексний обід коштує лише 10 гривень.

А на заводі кипіла робота. Електрик Георгій Карауш, який переступив поріг заводської прохідної в далекому 1969 році, лагодив щитові. Слюсарі Василь Унтілов і Віктор Осадчук ремонтували гідранти для бурякоприймального пункту. Досвідчений токар Анатолій Мартинюк, який доти перебивався різними роботами та стояв на обліку в районному центрі зайнятості, з великим задоволенням виточував необхідну деталь. Його 22­річний син Сергій, опанувавши ковальську справу, під керівництвом старшого колеги Сєви Головченка в сусідньому гарячому цеху трудився біля горну.

З великим задоволенням генеральний директор Сергій Хоменко розповів про повну комп’ю­теризацію більшості вироб­ничих процесів і про подальші плани відродження цукрового заводу. Також приємне враження справили розпочате будівництво двох 5­тонних ємностей для зберігання патоки, облаштовані цехи, новенька техніка. А ще більше – втомлено­щасливі обличчя робітників, що поверталися додому з трудової зміни з упевненістю в завтрашньому дні.