Головна сцена найбільшого в районі Раухівського Палацу культури ще не спустіла. Попри нестерпні умови сьогодні тут звучать пісні та лунають оплески. Осередок культури ще й досі зустрічає гостей лише завдяки наполегливості його колективу на чолі з директоркою, депутаткою районної ради Лілією Володимирівною Галановою.

Проблема культурного дозвілля болить зокрема й тому, що відповідні громіздкі споруди радянських часів часто­густо вже мають мало шансів на ремонт. Раніше нагальними питаннями для Лілії Володимирівни були ремонт приміщення та опалення. Але ось останні два роки почав протікати дах – і до нагальних питань додаються вже просто­таки критичні. Вода наробила багато шкоди, заливає навіть перший поверх.

Л.В. Галанова зазначає, що цей заклад для багатьох людей став місцем зустрічі, місцем віншування вдалого дебюту, талановитого виступу – адже осередок культури працює ефективно. На належному рівні тут організовуються урочистості та концерти, масові заходи, функціонують секції та гуртки за інтересами, тут можна пограти в теніс, більярд. Протягом року провадяться не тільки свята, а й цікаві конкурси, які вже стали популярними в районі: Масляна, «Сонце в бокалі» (до Дня винороба), «Капустяні секрети», свято вареників тощо. Концертні програми завжди дивують своїм розмаїттям і майстерністю виконання. Колектив намагається продовжувати та розвивати напрацьовані традиції. Зокрема, звичайними тут є творчі поїздки до школи­інтернату, до Територіального центру для самотніх громадян, куди привозять не лише концертну програму, а й подарунки. Не забувають раухівські культпрацівники і про місцеву амбулаторію, своєю творчістю підтримують лікарів та хворих.

Великою популярністю користуються лауреат конкурсу «Таланти твої, Україно!» хореографічний ансамбль «Непосиди» (керівниця – відмінник освіти України Галина Князєва), вокальний ансамбль «Елегантики» (керівниця – Людмила Чорна), танцювальна студія «Акцент» (керівниця – Вероніка Ко­тель­никова).

Чимало років тішить око «Світлиця народної творчості». Музей на основі приватних колекцій створила сама директорка. Тут виставлено і предмети старовинного побуту, і неповторні вишиті рушники, і раритетні вироби, збережені з минулих століть, є й доробки сучасних раухівських аматорів.

Але інший бік медалі не такий привабливий, бо мало хто здогадується, скількох зусиль коштує така робота.

– Просто душа болить, коли дивлюся на те, як будівля поступово руйнується, – говорить Лілія Володимирівна. – Взимку можна було відкривати ковзанку, бо підлогу встелило кригою, яку ми зчищали перед проведенням заходу.

Здавалося б, надія має згаснути, але Лілія Галанова не опускає рук. Вона вірить у порятунок будівлі­-велетня.

– Я розумію, що ми не маємо права впадати в розпач, адже у нас близько сотні вихованців і чимала кількість учасників, глядачів, для яких працюємо, – впевнена директорка.

Майже щотижня вона надсилає листи із проханнями про допомогу до різних адресатів, зокрема до благодійних фондів. Але безрезультатно.

Проте у раухівців з’я­ви­лися сподівання, що велика споруда на п’ять тисяч квадратних метрів здобуде друге життя. Адже нині завдяки програмі «Народний бюджет» планується розмістити тут дитячий садок, перед цим, звісно, забезпечивши належні умови для дітей: відремонтувавши приміщення, запустивши газову котельню, перекривши дах.

…Тим часом до Палацу культури сходяться артисти та численні глядачі. «Акцент» відзначає свій перший п’ятирічний ювілей. І знову лунають гучні оплески…