Пропозиція Міністерства соціальної політики України про запровадження податку на розкіш є фактичним визнанням олігархів як фінансової верхівки суспільства. І чи підніметься загальний рівень життя, якщо новий податок не передбачає впровадження механізму соціального захисту населення? І кого вважати забезпеченим, багатим, а кого – таким, що живе у розкоші?

Як роз’яснив завідувач відділу соціально­економічного розвитку приморських регіонів Інституту проблем ринку та економіко­екологічних досліджень НАН України Володимир Осипов, критерієм для визначення поняття «розкіш» має стати оцінкова вартість купованого або вже наявного у власності майна. І обов’язково – з урахуванням мінімальної зарплати. Поки ж люди з мільйонними доходами платять такий же відсоток, як і людина, яка одержує мінімальну зарплату. При цьому комусь місячний прибуток дозволяє змінювати яхти і вілли, не зазнаючи жодних утисків. А інші, щоб стати володарями власного житла, накопичують півжиття.

У Мінфіні України вважають розкішшю квартири загальною площею понад 120 кв. м і будинки від 250 кв. м. Ці ж обсяги встановлені і для щорічного стягнення податку на нерухомість, тому виникає загроза подвійного оподатковування, пояснює В. Осипов. Тим більше що, наприклад, для багатодітної сільської родини житло з господарськими будівлями загальною площею понад

300 кв. м – не розкіш, а засіб виживання. З додатковим податковим тягарем зіштовхнуться й мешканці багатоквартирних будинків, оскільки з 2004 року почали споруджувати будинки, у яких частина квартир площею 120 кв. м і більше. Податок на розкіш буде платити власник житлової нерухомості незалежно від кількості людей, що мешкають на цій площі.

Що стосується автомобілів, то переважно під новий податок потраплять старі машини з об’ємом двигуна від 3,5 літра. А от власникам преміальних автомобілів (наприклад, Range Rover Sport з 3­літровим турбодизелем) за розкіш платити не доведеться. Помилка в тому, що за основу оподатковування взято об’єм двигуна. А в інших країнах орієнтуються на потужність машини або її ціну в автосалоні.

Багатих людей запровадження даного податку навряд чи істотно торкнеться. Не лише завдяки їхній можливості оплатити потрібні рішення судів у разі суперечностей, але й тому, що більшість з них розміщають свої активи за кордоном, а нерухомість, автомобілі реєструють на юридичних осіб. А за господарські будівлі на територіях своїх елітних садиб їм можна не турбуватися. Стайні, приміщення для охорони, тенісні корти, більярдні, сауни, приватні зоопарки не оподатковуватимуться. Крім того, податок сплачується виходячи саме з житлової, а не загальної площі об’єкта нерухомості. Це означає, що гардеробні, комори та інші нежитлові приміщення при нарахуванні суми податку не враховуються.

У підсумку багаті виявляться поза чинністю обговорюваного закону. А от представникам середнього класу, для яких покупка пристойної квартири або машини, можливо, є підсумком багаторічної роботи, доведеться заплатити.

На жаль, під час обговорення законопроекту про податок на розкіш не було вислухано думку громадських організацій, незалежних експертів, обурюється вчений. Вони б неодмінно наполягли на такому доповненні, як впровадження контролю над майном чиновників, яким, як правило, разом із представниками великого бізнесу й належить уся «дорожнеча».