І вдень, і вночі

…Нічну тишу розбурхав телефонний дзвінок, і фельдшер­акушер Надія Іванівна одразу поспішила на виклик. Вона бігла розмоклою від дощу вулиці. Треба було квапитись, адже у породіллі вже почалися перейми.

Коли дзвінкий дитячий крик сповістив про те, що на планеті з’явилася ще одна людина, акушерка зітхнула і опустила руки, потім сказала: «Слава Богу».

Надія Іванівна Думіч і у вихідні буває на роботі.

– Я потрібна хворим щодня, – говорить співрозмовниця.

– Вистачає «сюрпризів» не лише у вихідні, а й у свята. Доводилося приймати пологи і в новорічну ніч.

У спілкуванні з медиком зрозуміла, що вона зазвичай надіється на Бога та власні сили, адже з Червоноволодимирівки до райцентру далеко.

В медицину Надія Іванівна прийшла 33 роки тому. Коли довелося обирати фах, вона вагалася між педагогікою та медициною. Поміркувавши вирішила, що ближче друге. Чимало років працювала у Березівці, а потім поїхала до села. Нині ФАП обслуговує Червоноармійське, Котовку та Юркове. В особі сільського голови В.І. Поповича вона завжди знаходить підтримку, він не залишається осторонь проблем.

– Коли крихітка з’являється на світ, у руки, мене переповнюють відчуття, які неможливо описати, – розповідає Надія Іванівна. – За новим життям йде як велика радість, так і відповідальність.

– Якось під час пологів у маляти була асфіксія, тоді я благала Господа аби він допоміг мені і дав життя дитинці, – згадує жінка.

Звісно їй не доводиться приймати всі пологи, адже найчастіше породіллю відправляють до пологового відділення райлікарні. Але випадки трапляються різні. Буває, жінка народжує в дорозі, часом – вдома.

Хвилює те, що минулого року на обліку у фельдшера­акушера перебувало п’ятнадцять вагітних жінок, а цього року лише троє. У сільраді дві родини, в яких виховуються по семеро діток, а є й по троє. Подеколи малят до року доводиться відвідувати щодня. Загалом матусі дисципліновані, слухаються, – не нарікає на пацієнток медпрацівник.

Завжди напоготові в неї найнеобхідніші ліки. Після зими потроху наводить лад та починає косметичний ремонт приміщень ФАПу, адже завжди хочеться бачити охайні і свіжі стіни.

У родині до роботи господині ставляться з розумінням. А син Руслан навіть успадкував від матері любов до медицини і нині працює фельдшером «швидкої допомоги» у райлікарні.

– Надія Іванівна наша рятівниця, – так відгукаються про неї односельці.

Ірина Мітєва, мати сімох дітей розповіла, як фельдшерка чергувала біля неї під час пологів і як вона їй вдячна. А нещодавно медик рятувала їй життя, коли в неї піднявся тиск. У її доньки Світлани Мітєвої в лютому з допомогою Надії Іванівни з’явилася третя дитинка.

– Вона завжди поруч. Вдень чи вночі, в дощ чи в заметіль біжить до хворого. Ми її дуже цінуємо та любимо, – каже Ірина.

А я подумала про те, що жителі села повинні не лише надіятися на свою рятівницю, а й піклуватися про неї.

…І знову лунає той самий дзвінок. Він сповіщає, що медик вкрай комусь потрібен. Жінка швидко збирається і вирушає до хворого: коли пішки, коли машиною, а буває трактором чи підводою. І все заради людського життя.

У гостях добре, а вдома краще

Народження дитини це завжди велика радість і диво. Тому умови, в яких народжуватиметься немовля відіграють дуже важливу роль. Кілька років у Комінтерніській райлікарні не працювало пологове від­ділення. Для району це були великі проблеми, а для поро­діль – дискомфорт. На­прикінці минулого року після капітального ремонту відділення урочисто було відкрито.

Завідувач пологового відділення Ігор Рідник розповів, що ремонт затягнувся, але з приходом нового керівництва в районі за підтримки губернатора Е.Л. Матвійчука питання швидко вирішилося. Після відкриття пологового будинку відбулося багато змін. Для жінок і дітей закуплено дихальну апаратуру, лампи, пеленальні столики з підігрівом для кожної палати, меблі тощо. Є генератор на випадок вимкнення електроенергії. Цього року у стінах відділення прийняли майже 90 пологів.

Світлана Мельник щойно народила третю дитину. Щаслива матуся вже має двох хлопчиків, але дуже хотіла донечку Іринку.

– Хоча другу дитину я народжувала в Одесі, мушу сказати, що в нашій лікарні краще. Крім того, зараз тут дуже затишно і чисто, після ремонту гарні умови. З дитинкою у палаті сама, окремий санвузол, душ тощо. Навіть облаштована кімната для відвідування рідних. Хоча побутові умови і перебування в пологовому будинку інколи сприймаються як щось другорядне, хочу сказати, що це не лише питання комфорту, а й упевненості. Велику роль відіграє уважний та доброзичливий медперсонал, – говорить Світлана і додає, що крім всього тут смачно годують.

Завдяки фінансуванню з райбюджету породіллі забезпечені збалансованим харчуванням.

Акушерка Олена Охріменко пригадала цьогорічну холодну зиму. Воно, доречі, ніяк не вплинула на мікроклімат відділення. Пластикові вікна та достатнє опалення забезпечували тепло та затишок у приміщеннях.