Непривабливий вигляд багатьох сільських закладів охорони здоров’я свідчить про глибоку кризу, яка охопила медичну галузь. Її реформування, що розпочалося з сільської місцевості, проходить дуже болісно. Сьогодні невеличкі села залишилися без фельдшерської допомоги. Як бути хворим, особливо немічним, які потребують щоденного лікування, коли ФАП розташований за десятки кілометрів, а райлікарню відокремлює багатокілометрове бездоріжжя?

Нині точиться багато розмов про наближення системи охорони здоров’я до європейських стандартів, і що нашу медицину, особливо сільську, врятують сімейні лікарі. Проте медики як не їхали, так і не бажають їхати працювати в село, де немає не лише цивілізованих умов для їхньої праці, комфортабельного житла, а й необхідних препаратів для лікування хворих. І не дивно, що жителі Любашівського району, обговорюючи в рамках програми «Народний бюджет» свої проблеми, одностайно проголосували за щонайшвидше проведення капітального ремонту своїх фельдшерсько­акушерських пунктів.

Сьогодні, як зазначив у своєму звіті на одній з недавніх сесій районної ради головний лікар ЦРЛ Григорій Якович Бурлака, на території району функціонують 36 лікувально­профілактичних закладів. І найбільше, що сьогодні його хвилює, – це забезпечення їх кадрами. «Голод» на кваліфікованих спеціалістів відчувається вже дуже давно. Так, в ЦРЛ потрібні три лікаря­-анестезіолога, інфекціоніст, ортопед­-травматолог та хірург, в Троїцьке, Бобрик-­Перший, Познанку­-Першу та Ясенове­-Друге – лікарі загальної практики сімейної медицини. У двох ФП немає фельдшерів, а сім ФАПів не укомплектовані акушерками.

У сусідньому Ананьївському районі з молодими медкадрами також біда. Нині 40 відсотків медпрацівників становлять пенсіонери, а більше десяти відсотків – люди передпенсійного віку. Це, на думку головного лікаря ЦРЛ Анатолія Степановича Койчева, стане головною перешкодою для перепрофілювання наявних фахівців у лікарів загальної практики сімейної медицини. Тим більше, що приливу «свіжої крові», тобто молодих спеціалістів, не передбачається…

Щоправда, тонкощі вирішення проблем медичної галузі сільську спільноту мало цікавлять. Отримання якісної і доступної медичної допомоги – головний клопіт глибинки. Зневірені люди погоджуються і на сімейних лікарів, і на фельдшерів. Тільки б вони були і працювали в кожному селі. Свій лікар краще – до іншого в райцентр чи сусіднє село можна і живим не доїхати. Нагальною проблемою залишається ремонт ФАПів, відкриття в селах аптек, бажано соціальних. Отоді, на думку простих людей, сільська медицина поступово спинатиметься на ноги. А коли будуть гарні дороги, медик матиме пристойну оселю і зарплатню, а також транспорт, то зовсім «вилікується». Державі залишається лише підкріпити реформування охорони здоров’я відповідним фінансуванням.