Після докладного інтерв'ю з начальником управління освіти й науки облдержадміністрації Тетяною Лазарєвою про ситуацію у сфері профтехосвіти ми відкриваємо нову рубрику «Я б в робітники пішов…» Тут публікуватимуться матеріали про ПТУ та ліцеї, про життя їхніх вихованців і випускників, про проблеми та успіхи. Відкриває рубрику матеріал Анатолія Михайленка.

Троє на одне навчальне місце – такий конкурс для Одеського ліцею будівництва та архітектури звичайне явище. Адже тут го­тують професіоналів за різними спеціальностями: від штукатура­маляра, лицювальника­плиточника до декоратора­реставратора, кухаря-кондитера, оператора комп'ютерного складання.

– Однак не слід обманюватися, – говорить директор ліцею Ігор Черненко. – Тих коштів, які нам виділяє Міністерство, ледве вистачає на заробітну плату персоналу та стипендії учням. А на житлово-­комунальні послуги із загального бюджету припадає не більше п'ятнадцяти відсотків. То ж відсутні кошти змушені брати зі спеціального рахунку.

Прикрий настрій Ігоря Бори­совича зрозумілий. Адже гроші, які накопичуються на спец­рахунку, мали б направлятися переважно на розвиток навчальної та виробничої бази. До речі, у директора є задум облаштувати гуртожиток для молодих людей із районів області.

Під час будівельного буму 2007 року роботодавці у чергу виши­ковувалися, щоб роздобути для своїх фірм мулярів. Те ж саме можна сказати про монтажників гіпсокартонних конструкцій або реставраторів декоративної штукатурки і ліпних виробів.

Якщо будете в Одеському театрі опери та балету, у готелі «Брістоль», на Одеському залізничному вокзалі, придивіться до ліпних прикрас та позолоти – там є частка праці учнів і випускників Одеського ліцею будівництва та архітектури.

– Так, нам є чим пишатися, – веде далі Ігор Черненко. – Водночас не можна мовчати про проблеми, що супроводжують навчальний процес. На сьогоднішній день це стосується, насамперед, проходження нашими учнями виробничої практики. Проблема дуже актуальна, враховуючи наше прагнення наблизитися до європейських стандартів.

У 2010 році Кабінет Міністрів України своєю постановою зобов'я­зав підприємства укладати з навчальними закладами до­говори, якими передбачається не лише оплата праці учнів, що проходять виробничу практику, але і їх подальше працевлаштування. Реальна допомога випускникам – добра справа. Але в умовах економічної нестабільності, відзначає І. Черненко, робото­давці не хочуть підписувати такі угоди. Мовляв, навіть висо­кокваліфікованих штатних фахівців вони змушені відправляти у відпустки без грошей. Навіть ті підприємства, з якими у ліцею склалися хороші сталі взаємини, не приймають практикантів.

У результаті склалася патова ситуація. Одні не можуть опла­тити виробничу практику, інші, не виконавши навчальних пла­нів та програм, не мають пра­ва видавати випускникам дипломи про закінчення ліцею. А безоплатне проходження цієї практики заборонене чинним законодавством. Недотримання ж його спричиняє кримінальну відповідальність. І з такою проб­лемою, ймовірно, стикаються не лише в Одеському ліцеї бу­дівництва та архітектури…