У статті від 17 березня «Скільки можна доїти селян, або Арчепитівська ініціатива» ми розповідали про молочний бунт, що стався у Люба­шівському районі. Люди там виступили з протестом проти низьких закупівельних цін на молоко. Подія набула резонансу на всю країну, а до вирішення проблеми залучилися й високі чиновники Одеської облдержадміністрації, які зустрічалися з селянами, обіцяли підтримку. Стаття завершувалася запитанням: «Чи підтримає обласна та столична влада ініціативу селян про виведення з тіні процесу заготівлі молока і встановлення справедливих закупівельних цін? Чи знову спрацює давній неписаний закон про карність будь-якої ініціативи?»

Запитання залишається відкритим. Після виїзду до селян заступника голови ОДА Анатолія Новаковського та його розмови з директором Первомайського молочноконсервного комбінату селянам платили по 2,50 — 2,80 грн за зданий літр. Щодня здійснювався лабораторний контроль за жирністю та щільністю зданої продукції. Гроші вперше стали видаватися по відомості, а не в конвертах. Так тривало рівно десять днів. Тепер усе повертається на круги своя, як і обіцяв колись селянам заготівельник. Платять по 2 гривні, аналізи беруть добу через три. Ніяких дотацій, ніякої державної підтримки. Щоправда, обласна влада таки до­тримується своєї обіцянки допомогти зі створенням кооперативів. Підключені навіть наукові світила Одеського державного аграрного університету до розробки зразкового бізнес-проекту обслуговуючого кооперативу. Активістів, які в селах піднімали людей на протест, запрошують нині до Одеси на всілякі «круглі столи щодо розвитку кооперативного руху», і селяни, треба сказати, зацікавилися цим питанням й уже майже повірили у світле майбутнє. Та чи стане воно таким — залежатиме від багатьох чинників. Якщо влада надалі зможе стати на бік простих селян, то це буде одне. А якщо все знову віддадуть на відкуп заводам-монополістам — зовсім інше.

У Чернігівській області другий рік діє кооператив «Молоко-Мена». Ця структура, крім заготівельної діяльності, надає підтримку селянам у лікуванні, заплідненні корів, продає корми за собівартістю і навіть дає позички на придбання доїльних апаратів. Взамін на таке довгострокове обслуговування кооператив… орендує у селян їхніх корів, прозоро натякаючи на «братський» викуп у подальшому. Цілком можливо — в рахунок богів, які (всіляке буває!) можуть виникнути за надані послуги. Залишається додати, що створено цей «кооператив» за фінансового сприяння молокопереробної фірми «Мілкіленд» з офісом у Києві. Ну а що ж платить ця компанія здавачам молока? Хочете — вірте, хочете — ні, а платить вона по 1,80 грн за літр…

От вам і довга дорога до справедливості, яку підступно «затуманили» молочні монополісти. От вам й обіцянки влади, котра, врешті, як виявляється, служить тому, хто сильніший, а не тому, хто за свої останні копійки платить їй зарплату. От вам і переконливий сигнал: подумайте, мовляв, шановні громадяни, перш ніж проявляти ініціативу та піднімати голову на захист своїх прав… Мовчіть уже краще, бо скрутять ваші ініціативи у баранячий ріг...