З допомогою єврейських громад Державний архів Одеської області, ймовірно, нарешті таки отримає нове приміщення. Якщо попередню домовленість між Міністерством оборони та єврейською спільнотою буде реалізовано, архів переселиться у приміщення колишньої їдальні Інституту Сухопутних військ на 6-й станції Великого Фонтану, а споруду, де нині перебуває установа, — колишню синагогу — повернуть євреям.

Затяжну історію з переїздом скарбниці, що зберігає минувшину, до нового приміщення Іван Ніточко, директор Державного архіву Одеської області, пояснив просто: продемонструвавши кіпу паперів — листування з чиновниками різних рівнів. «Оці справи — моя переписка за всі ці роки, які були, — Іван Іванович із гуркотом обурено опускає на стіл добряче грубезні три папки на металевих за­щібках, у кожній з них бережно у файликах (професія дає про себе знати!) хитромудрі відмови на будь-який смак. — Тут і перли Єханурова, і Табачника, і Тимошенко… Оце вся кореспонденція, що тут є. Всі обіцяють, а віз і нині там!»

Головний архіваріус має надію, що хоча б його нещодавня розмова з заступником голови ОДА зрушить питання з мертвої точки. Оскільки Міністерство оборони просто так передати своє приміщення Держархіву не хоче, а лише продати, в облдержадміністрації з’явився задум. «Є єврейські громади, які зголосилися викупити те приміщення, щоб потім обміняти його на культову споруду. Я сподіваюся, що євреї — люди серйозні. Вони як беруться за щось, то доводять справу до кінця», — поділився своїми думками-сподіваннями Іван Іванович.

Варто зауважити, якщо таке новосілля відбудеться, то Державний архів в Одеській області матиме найкраще приміщення з-поміж регіональних установ в Україні. Адже на 6-й станції Фонтану під архів може бути задіяно вісім тисяч квадратних метрів, підвальні приміщення, готові для зберігання документів, читальний зал тощо.

Наразі ж в архіваріусів вибору нема — працюють в тих умовах, які є. І, слід зазначити, виходить це у них досить непогано, навіть попри відчутне скорочення штату — зі 134 осіб до 48. «За минулий рік наші співробітники виконали норму більш як на 200%. Кожен працівник архіву!» — наголосив директор уста­нови. На обслуговуванні відвідувачів, запевнив він, мала кількість працівників теж не позначилася. А завдяки хай-тек-технологіям воно навіть покращилося. Тепер кожен одесит може відшукати потрібну йому інформацію на сайті Держархіву в Інтернеті, не витрачаючи час на дорогу та порпання в папірцях. Іван Ніточко каже, що в інформації не відмовляють нікому, хоча бувають прикрі винятки. «Є дві людини, — з гіркотою в голосі згадує Іван Іванович, — які недобросовісно використовували архівні документи… Не писав ніякі накази, кляузи, просто сказав: не приходьте більше до архіву! Інших заборон чи обмежень нема, як і секретних документів».

Чим цікавляться найчастіше? Найбільшим попитом, розповів Іван Ніточко, є дослідження генеалогії свого роду. А це означає, що одесити починають шанувати своє коріння.