Прогуляємося вечірньою Одесою. Темрява скрадає облуплену на деяких будинках штукатурку, майже красиво відтінює грязюку на вишуканій ліпнині, додає деякої душевності сучасним, не дуже вишуканим спорудам. Але темрява неспроможна приховати розбиті тротуари та ряди автомобілів, які доводиться обходити або протискуватися поміж ними, ризикуючи зачепити їх і забруднитися, розбудити противну пискляву сигналізацію.

Таке становище хвилює багатьох небайдужих одеситів. До редакції «Одеських вістей» звернувся наш постійний читач, почесний член Товариства охорони природи, ветеран Великої Вітчизняної війни М.Г. Попов.

«Трав’яні газони та дерева очищують повітря, насичують киснем і ароматом степів. І все ж таки чомусь перевага віддається асфальту та бетону. Глибокий сум викликає вкрита панцирем територія перед одним з магазинів відомої мережі супермаркетів по проспекту Шевченка. Тут був квітник, росла трава. Перевага чорного покриття зрозуміла – залити бетоном легше, ніж доглядати за зеленими насадженнями!» – пише Микола Григорович.

Жителі прилеглих будинків, навпаки, задоволені таким сусідством.

– У магазині завжди свіжі овочі та фрукти. Сир і молоко, скажу вам по секрету, дешевші, ніж у сусідньому супермаркеті, – розповідає жителька мікрора­йону Тамара Василівна. – Єдине, на що хотілося б звернути увагу влади – так це на розбиті тротуари. Коли з’явився магазин, потік машин значно збільшився, і це позначилося на асфальтному покритті міжквартальних проїздів. І дуже заважають калюжі, які в мороз перетворилися на крижану ковзанку. Їх посипали піском, але це не допомагає. Потрібно вжити дієвіших заходів.

Молода мама Тетяна також рада, що поруч великий магазин. Говорить, що це дуже зручно. Адже усе, від дитячого харчування до засобів гігієни, можна придбати, пройшовши кілька метрів від будинку.

Турбує жителів проспекту інша проблема – засилля транспорту біля будинків та дитячих майданчиків.

Не секрет, що з кожним роком автомобілів стає усе більше. А місця для паркувань або гаражів є не скрізь. Ось і доводиться спостерігати таку невеселу картину, коли автомобілі стоять дуже близько від ігрових майданчиків. І це не лише у Приморському районі нашого міста.

Підходимо до одного з паркувальників.

– А що робити? – ставить риторичне запитання водій Олександр. – Думаєте, нам не хочеться залишити автомобіль на охоронюваній території?! По­перше, стоянки є далеко не біля кожного будинку або житломасиву. Якщо паркування розташоване далеко – це вже незручно. Доводиться щоранку та щовечора гаяти час на те, щоб дістатися до машини. По­друге, добові стоянки платні. Раніше брали по сім гривень, а зараз 10 – 15 за добу. Ось і порахуйте, у скільки обійдеться тримати машину на спеціально обладнаній парковці.

– Не та вже Одеса, не та, – приречено зітхає мій знайомий. – Гуркіт машин тепер чути скрізь. Трасу здоров’я закрили для автомобілів, і на тому спасибі.

Розбиті тротуари, поступове скорочення зелених зон. Усе це навіває глибокий сум за тим часом, коли можна було гуляти вечірніми вулицями, милуючись унікальною архітектурою без побоювання підвернути ногу на вибоїні або слухати море без какофонії автомобільних сигналізацій та шедеврів шансону.

Чи не задихнеться Одеса в автомобільному «мішку»?