…Полковник Олексій Джолос із першою групою військовослужбовців дістався до віддаленого прикордонного Болградського району далеко за північ (це був 2010 рік). У місті не спали – на них чекали, щоб розмістити на відпочинок. Досвідчений командир, якому доводилося служити в різних куточках України, одразу зрозумів: у Болграді ставлення до військовиків особливе.

Коли Олексій Олексійович вранці зайшов до голови райдержадміністрації, Михайло Михайлович Садаклієв зробив йому перший подарунок. Полковник вийшов з кабінету керівника району з… Державним прапором України.

Цього ж дня група прибула до військового містечка, де за радянських часів дислокувалася знаменита Свірська дивізія блакитних беретів. Точніше, колишнє містечко, – навіть плац, покритий асфальтом, встиг зарости чагарником. Казарми – без вікон, без дверей – були завалені купами сміття.

Військовики розбили польовий намет і підняли Державний прапор. Так почалася в Болграді історія 12­ї механізованої бригади Сухопутних військ.

…І ось сьогодні, як у фільмі, ніби плівку перекрутили назад: знову офіцери оглядають зруйновану казарму. Лише іншу – під батальйон Внутрішніх військ МВС. У коридорах та в кімнатах – замети. Ні даху, ні вікон, ні дверей…

Учасники міжвідомчої наради, яку провадив начальник відділу взаємодії із правоохоронними органами, оборонної роботи та протидії корупції апарату облдержадміністрації Сергій Петрович Тронько, одностайні: відбудовні роботи необхідно починати якнайшвидше.

Заступник начальника Головного управління МВС України в Одеській області Дмитро Фучеджи та заступник начальника управління Південного територіального командування Внутрішніх військ МВС Сергій Махотін визначаються, так би мовити на місцевості: для розміщення в Болграді батальйону Внутрішніх військ необхідна триповерхова казарма із прилеглою територією та місце в парковій зоні – для техніки. Міський голова Сергій Корольов, голова райдержадміністрації Михайло Садаклієв та голова райради Марія Гайдаржи готові посприяти для якнайшвидшого вирішення питання щодо розміщення в Болграді ще одного військового підрозділу. Для району – це робочі місця, додаткові відрахування до бюджету, але, найголовніше, – надійне сусідство.

Багато десятиліть Болград був містом військовиків. Вони приходили на допомогу цивільному населенню у найважчі хвилини. Коли палав Спасо­Преображенський собор, військовослужбовці механізованої бригади, ризикуючи життям, виносили з вогню стародавні ікони…

Коли у 2003 році в Болграді розформували аеромобільну дивізію, усю нерухомість було залишено напризволяще. Якби не принципова, активна позиція районного керівництва, депутатів усіх рівнів, громадських організацій, у Болграді від дивізії десантників залишилося б те ж саме, що й від понтонного полку в Рені – пустир. Взимку 2006 року жителі прикордонного міста провели масовий мітинг, вимагаючи зберегти військові містечка, які Міноборони залишило без охорони. Болградці не дали заповзятливим ділкам знищити аеродром, зуміли зберегти частину нерухомості, домігшись її передачі з військового відомства у власність територіальної громади.

Не можна не згадати про те, що першими проявили волю до відродження військових містечок у Болграді прикордонники: один із занедбаних корпусів перетворився на службові приміщення для місцевого прикордонного підрозділу. На відкритті частини, оснащеної найсучаснішою технікою, голова Державної прикордонної служби України генерал армії Микола Литвин особисто вручав молодим хлопцям у зелених беретах ключі від службових квартир.

У 2010 році по сусідству із прикордонниками з’явилися піхотинці – вирішенням питання займався тоді особисто начальник Генерального штабу – головнокомандувач Збройних сил України Григорій Педченко, який неодноразово прилітав до Болграда. Відбудовні роботи були доручені полковнику Джолосу. Для економії коштів військового відомства, служиві провадили ремонтні роботи самотужки. І от сьогодні за дорученням Прем’єр­міністра України обговорюється питання про розміщення в прикордонному місті третього підрозділу.

– Батальйон Внутрішніх військ буде розміщений у Болграді з метою посилення правопорядку на півдні Одеської області (Кілія – Ізмаїл – Рені – Болград). Другий аргумент – чинник кордону, – говорить С.П. Тронько. – Про результати роботи міжвідомчої комісії губернатор Одеської області Едуард Леонідович Матвійчук буде доповідати Прем’єр­міністрові України. Гадаю, через рік – півтора в Болграді буде нести службу батальйон.

– Ми готові на першому етапі надати допомогу підрозділу Внутрішніх військ, – говорить Олексій Джолос.

І, посміхаючись у вуса, додає: – Скоро нас на кордоні буде троє, а це – сила!