Віталій Костянтинович Голубєв народився 11 лютого 1937 року в селянській родині, на Новго­родській землі. Після закінчення семирічної школи вступив до гірничо­хімічного технікуму в м. Кіровську Мурманської області. У 1956 році, закінчивши технікум за фахом маркшейдерська справа, працював у топографічному загоні Ленінградської пошуково­розвідувальної експедиції в Естонській РСР. Там же був призваний до лав Збройних Сил СРСР.

У Віталія Костянтиновича було досить непросте дитинство: на фронті загинув батько, а мати, Анастасія Архипівна, була змушена виховувати дітей самотужки. Важкі післявоєнні роки відбудови народного господарства не перешкодили їй прищепити дітям працьовитість, організованість, чуйність, справедливість, цілеспрямованість і, звичайно, любов до людей.

Після служби в Радянській Армії у 1959 році Віталій Костянтинович вступає до Одеського вищого інженерного морського училища на електромеханічний факультет.

Можна сказати, що з цього часу в нього починається навчальна, трудова та наукова діяльність у системі Міністерства морського флоту та освіти. Будучи курсантом ОВІМУ, Віталій Костянтинович з 1962 по 1964 роки очолює комсомольську організацію училища. У 1965 році, одержавши диплом з відзнакою за фахом «Електроустаткування суден», В.К. Голубєв одержує направлення до Новоросійського морського пароплавства.

Працюючи на суднах Новоро­сійського морського пароплавства, з 1965­го по 1969 роки, на посадах електромеханіка та старшого електромеханіка, Віталій Костянтинович стає автором багатьох раціоналізаторських пропозицій у галузі суднової електроенергетики та автоматики.

Влітку 1969 року В.К. Голубєв повертається до рідного для ньо­го, як і для багатьох випускників, ОВІМУ. З цього часу він працює на посадах заступника декана факультету, секретаря парткому училища, заступника начальника училища з навчальної роботи, першого проректора Одеської національної морської академії. У 1985 році Віталію Костянтиновичу пропонують очолити Новоросійське вище інженерне морське училище, але він залишається вірним альма­матер, тому що палко любив ОВІМУ.

В.К. Голубєв активно прова­дить науково­педагогічну ді­яльність. У 1977 році йому при­с­воюється вчений ступінь кан­дидата технічних наук, у 1980 ро­ці – звання доцента, а у 1989 році – звання професора. Віталій Ко­стянтинович у подальшому оби­рається членом­ко­респондентом Транспортної академії наук (1993 р.), Аерокосмічної академії України (1994 р.). Був учасником засідань підкомітетів та сесій ІМО (1995 – 2009 рр.). у 1998 році створює та очолює до 1999 року Агенцію з контролю за підготовкою та дипломуванням моряків Міністерства транспорту України.

Віталій Костянтинович має понад 100 публікацій, 5 авторських свідоцтв на винаходи, видає підручник, довідник, монографію. Він був творцем та головою науково­методичної комісії «Судноводіння та енергетика суден» Міністерства освіти та науки України.

За трудові заслуги В.К. Го­лу­бєву присвоєні звання – По­чесний працівник транспорту України, Заслужений працівник народної освіти України, нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, медаллю Міжнародної кадрової академії «За заслуги в освіті», нагрудним знаком «Петро Могила» Міністерства освіти та науки Ук­раїни.

Багато працівників училища, а нині Одеської національної морської академії, які зустрічалися з Віталієм Костянтиновичем, знають, якої широкої душі він був людиною. Міг вислухати, допомогти та підтримати у важку хвилину. Цінував життя, любив близьких, друзів. Він був видатною людиною, лідером, філософом, вченим, у нього була чудово розвинена інтуїція.

Безперечно, неоціненний його особистий внесок у розвиток Одеської національної морської академії, системи морської освіти, державної системи підготовки та дипломування моряків, включення України до «Білого списку» Міжнародної морської організації.

Справу, почату Віталієм Ко­стянтиновичем Голубєвим, продовжують його соратники та учні. І сьогодні він залишається жити у своїх працях, в серцях своїх вихованців. Адже для багатьох він став справді рідною людиною.

За усе це й багато іншого Віта­лію Костянтиновичу величезне спасибі! Дуже шкода, що сьогодні його немає з нами…