«Продається церква» — під таким заголовком в одному з місцевих інтернет-видань нещодавно з’явилася новина про те, що одна з релі­гійних громад Одещини продає свій молитовний дім. Здавалося б, кому згодиться таке приміщення? Та станом на 1 січня в Одеській області діють 1290 зареєстрованих релігійних організацій, з яких переважна більшість (1239) належать до християнства, 12 — до іудаїзму, 10 — до ісламу, 29 — до нетрадиційних та новітніх віросповідань, і не всі вони мають власні приміщення. Отже, попит, можливо, і буде.

Взагалі, останнім часом так звані «релігійні питання» активізувалися. Торік прийнято низку нормативно-правових актів, що стосуються цієї сфери. Зокрема, Кабінет Міністрів постановою від 17 жовтня 2011 року № 1199 знизив тарифи на теплову енергію та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, централізованого водопо­стачання і водовідведення для релігійних організацій, а також на природний газ для вироблення такого тепла (крім обсягів, які використовуються для виробничо-комерційної діяльності) до рівня тарифів населення. А ще вступила в дію постанова Кабміну № 1340 «Про внесення змін до Правил оформлення віз для в’їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію» — і тепер закордонні місіонери, на проповіді та семінари яких українців так часто запрошують з рекламних оголошень та афіш, мають спершу погодити свою діяльність на теренах України з обласними державними адміністра­ціями. Тобто держава не проти, аби українці ходили на релігійні зібрання, але тільки на «дозволені». Відлуння радянської влади…

Подібним змінам сприяли минулорічні парламентські слухання на тему «Етнонаціональна Україна: здобутки та перспективи», ініційовані Комітетом Верховної Ради з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. За роки незалежності проблеми націотворення та державної політики щодо національних меншин були розглянуті на такому рівні вперше. Та нація всі ці роки і без державного регулювання творилася. Інше питання — яка?

Поліетнічна, толерантна і досвічена — з огляду на звіт управління культури і туризму (до складу якого, слушно нагадати, указом Президента від 9 грудня 2010 року влилося управління у справах національностей та релігій) Одеської облдержадміністрації. На Одещині цьому сприяє Програма підтримки розвитку національних меншин та діяльності національно-культурних товариств на 2010 —2012 роки, на реалізацію якої торік було спрямовано 40 тисяч гривень.

Насправді, це дуже невеликі кошти, особливо з огляду те, що в Одеській області зі 134 національностей, зареєстрованих в Україні, проживають представники 133, облаштовуючи свої культурні центри та відзначаючи свої національні свята. Торік тільки заходів національно-культурного спрямування вони провели понад сотню. Серед них — і науково-практичні конференції, і семінари, і видання різноманітної друкованої продукції, і часткове фінансування роботи національних недільних шкіл. Знакова подія — відзначення другої річниці діяльності відкритого за ініціативи Асоціації колишніх в’язнів гетто та нацистських концтаборів музею Голокосту.

Дорадчим органом відділу національностей та релігій управління культури й туризму в Одеській області є Рада представників національно-культурних товариств. Формувати толерантність та сприяти міжнаціональній злагоді — робота їхніх умів. А що формує толерантність, як не пошановування, знання звичаїв різних народів? Тому до Дня Конституції України рада провела тематичний урочистий захід «Вінок єднання», в рамках святкування Дня Одеси організувала виставку національних культур у парку ім. М. Горького, а також сприяла проведенню етнічного фестивалю «Вінок Дунаю» та всеукраїнського фестивалю мистецтв «Дивокрай».

На цей рік у планах ради провести не менше, якщо не більше культурних заходів. На підтвер­дження та підтримку поліетнічності нашого краю.