Багато нині пекарень, що поставляють свою продукцію до магазинів Біляївки і сіл району. Але випічка Біляївського ресторанного господарства районної споживчої спілки незмінно користується попитом у жителів.

– Освоюючи нові рецептури, ми збе­рігаємо й старі, які вже вивірені часом і прихильністю покупців, – розповідає директор цієї хлібопекарні Олександр Миколайович Гончаренко. Він з гордістю показує своє невеличке, сучасно об­ладнане підприємство. – Головну увагу надаємо якості продукції.

Пекарня спроможна виготовляти до восьми тонн виробів на добу. Але така продуктивність не реалізується, бо через жорстку конкуренцію торговельники замовляють небагато. Як відзначає Олександр Миколайович, останнього року підприємство не підвищувало ціни на свою продукцію.

Асортимент тут досить великий, на будь­який смак. Тільки хліба – вісім видів, окрім батонів. А ще – булочки, круасани, бублики! Освоїли і випуск неповторної вертути з різноманітною начинкою.

Трудомісткість процесів, нічні зміни, високі вимоги витримують далеко не всі, навіть професіонали.

– Прикро, але молодь не затримується – на зміну одним приходять інші, – говорить директор підприємства. – Робота справді тяжка. Її, окрім всього, треба любити.

Катерина Рогачко та Анжела Капланян дійсно люблять цю роботу і працюють з початку створення пекарні, ось вже п’ять років поспіль. Вони і навчають, і прикладом служать, працюючи вправно, надійно, відповідально.

Сам директор О.М. Гончаренко, не зважаючи на молодість, добре знає виробництво. Його наставник – батько Микола Олександрович. Рівно 35 років тому він почав працювати постачальни­ком на Біляївському хлібозаводі. Вчився заочно, і незабаром його призначили начальником цеху мінеральних вод, де пропрацював п’ятнадцять років. У 1992­му був призначений директором Біляївського хлібокомбінату, який очолював багато років. Вже перебуваючи на посаді директора ресторанного гос­подарства, почав будувати пекарню по вулиці Заводській, яку очолив його син Олександр. Пишається батько сином, підказує, навчає. Допомагає у бухгалтерії й мама – Тетяна Іванівна.

Ні робота, ні життя, ні весілля – ніщо не обходиться у районі без хлібобулочних виробів заводу Гончаренків. Бо пра­цюють вони з душевною теплотою. І це – найсуттєвіша складова їхніх успіхів.