Любомирка – одне із сіл району, яке пишається тим, що зростило двічі Героя Соціалістичної Праці, знаменитого кукурудзівника Євгена Вікторовича Блажевського, чиє бронзове погруддя донедавна стояло в селі. Чому донедавна? Та тому, що в одну з ночей він зник із постамента. З обговорення цього сумного факту й почалася наша розмова з Любомирським сільським головою Анатолієм Петровичем Титаренком.

– Сьогоднішнє життя потихеньку привчило нас, на жаль, не дивуватися ніяким проявам людської натури. Але факт цього духовного мародерства виходить за межі людського, – обурено говорить Анатолій Петрович. – Жадоба до наживи будь­яким шляхом штовхає на аморальні вчинки. В одному я твердо впевнений: жителі села до цього ганебного факту жодного стосунку не мають.

Справді, пам'ять про Є.В. Блажевського живе серед любомирців. Старожили його пам'ятають, а люди середнього покоління й молодь чули розповіді про нього, шанують його ім'я. У сільській бібліотеці оформлений пам'ятний куточок, присвячений знаменитому односельцеві.

Прикро, але міліції знайти викрадачів не вдалося. І тепер замість бронзового погруддя встановлено мармурову плиту з портретом Героя, споруджену за кошти голів райдержадміністрації та районної ради Володимира Синька, Олега Бордюжі та сільського голови Анатолія Титаренка.

З екстраординарного випадку наша розмова переходить на повсякденні справи Любомирської сільської громади, яка включає два населені пункти – Любомирку і Муровану – із загальною чисельністю понад 1,5 тисячі жителів.

– Наші два села жодною мірою не можна назвати малоперспективними, та й сільська рада робить усе, щоб вони такими не стали. Судіть самі: у кожному із сіл функціонують школа, дитячий садок, ФАП, бібліотека, 2­3 крамниці, поштове відділення, у Любомирці – клуб. Тож наше завдання – розбудовувати інфраструктуру сіл, – визначає основний напрям діяльності сільський голова.

Усі позитивні зміни відбуваються завдяки спільним зусиллям районних і сільського органів влади, їхній тісній співпраці. Яскравим прикладом тому є Любомирський НВК «школа­садок». Досить тривалий час у селі не працював дитячий садок. Тоді місцева школа була реорганізована в навчально­виховний комплекс «школа­садок». За останні роки перекрито будівлю, відремонтовано їдальню, установлено огородження двору, замінено вхідні двері, вікна в класних кімнатах початкового навчального закладу. Для дошкільної групи закуплено все необхідне устаткування, зокрема меблі, пральну машину, телевізор. Директор Любомирського НВК Радислав Карлович Єрсак особливо підкреслює тісну співпрацю із сільським головою.

– Незважаючи на те, що школа зараз перебуває на балансі районного відділу освіти, Анатолій Петрович у нас частий гість. Тільки за останні два роки придбано багато потрібного, куплено для їдальні нові лави, обладнано комп'ютерний кабінет. Є кольоровий принтер і цифровий фотоапарат. Сільський голова приходить на шкільні свята, найчастіше – з подарунками. Не оминає нас увагою та подарунками й депутат районної ради, її голова Олег Бордюжа, – говорить Радислав Карлович.

Не менше уваги приділяється установам освіти в Мурованій. За рахунок бюджету сільської ради для дитячого садка придбали нову плиту, холодильник, набір посуду, іграшки, установлено новий «гідрофор», проведено воду на кухню. Зараз замовлено технічну документацію щодо заміни в садку вікон і дверей. Також робиться все можливе для збереження у селі школи. У задумах А. Титаренка створення і в Мурованому навчально­виховного комплексу «школа­садок», тим більше що дітей до 6 років налічується до 40 осіб.

Любомирський ФАП забезпечений кваліфікованими кадрами. Розглядається питання про реорганізацію ФАПу в амбулаторію, а це нові можливості для подання якісної медичної допомоги. Для поліпшення якості медичного обслуговування населення рішенням сільради затверджено зручніший для людей графік роботи Мурованського фельдшерського пункту.

Відремонтовано ділянку дороги в Мурованій – ту, яку назвали самі лю­ди, майже півкілометра дороги до Любомирського цвинтаря й церкви, до центру села, і 200 м дороги до школи. Відколи нарешті учні, вчителі, батьки можуть підійти до школи, не потопаючи у багнюці, а по чистій асфальтованій дорозі.

За рахунок сільської ради облагородили територію біля пам'ятника загиблим воїнам. Частково вдалося розв'язати й проблему водопостачання. Це зняло напругу з водою у школі­садку і дало можливість охочим підводити воду до особистих подвір'їв.

А що ж у планах на найближче майбутнє? Сільського голову по­людськи зачіпає те, що приміське сіло Любомирка досі без газу. Газифікація розв'язала б багато проблем. Тому при плануванні «Народного бюджету» на 2012 рік цей об'єкт був основним на сході Любомирської громади.

Що ж, дорогу подужає той, хто йде.