На Дунаї та в басейні річки склалася тривожна гідрологічна ситуація – посуха. Такий низький рівень опадів востаннє був зафіксований у Бессарабії 1946 року, коли, як відомо, не було врожаю і почався голод.

– Як відомо, у наших водоймищах – дунайська вода, – розповідає начальник Дунайського басейнового управління водних ресурсів Іван Черой. – Гідротехнічна система влаштована так, що навесні, коли рівень річки сягає максимальних показників, вода з Дунаю самопливом надходить у водоймища, а восени, уже «відпрацьована», вона випускається назад. І такий цикл повторюється щороку. Однак у 2011 році рівень річки впав настільки, що наповнити озера не вдалося. У поєднанні з інтенсивним літнім випаром води це призвело до того, що рівень водоймищ зменшився на один метр, і на сьогоднішній день вони перебувають на позначці так званого мертвого об’єму. Якщо Дунай залишатиметься «низьким» і на початку 2012 року, то виникнуть великі проблеми. Адже від ступеню повноти водойм залежить добробут рибодобувальних підприємств, зрошування сільськогосподарських земель, і, головне, водопостачання населених пунктів. Якщо до лютого – березня рівень води в Дунаї не підвищиться, доведеться вирішувати завдання штучного заповнення водоймищ за допомогою насосних станцій. В іншому разі озерам загрожує екологічна катастрофа.

На жаль, відзначив І. Черой, система насосних станцій має низку «прогалин». На озері Кагул немає жодної такої станції, і заповнити його штучним чином просто неможливо. На озері Ялпуг­Кугурлуй насосна не включалася два роки, і її треба приводити у робочий стан. До того ж, насоси мають працювати досить довго – короткочасне накачування води нічого не дасть. Начальник басейнового управління навів такий приклад: у 2007 році насосна станція на озері Китай працювала 10 днів, однак ефект виявився нульовим – насоси не змогли компенсувати обсяг випарів. Що ж говорити про гладінь Ялпуга­Кугурлуя, набагато більшу за розмірами? У сонячний день тут випаровується 2,5 млн кубічних метрів води за добу, тоді як насосна станція на Репіді здатна качати не більше 12 «кубів» за секунду. Тобто вона не здатна відшкодувати навіть 50% добових випарів. Але ж із озера Ялпуг забирає воду для пиття Болград…

Звичайно, хочеться сподіватися на те, що все­таки разверзнуться надра небесні і Придунав’я буде напоєне водою. І все­таки потрібно готуватися й до гіршого сценарію. Штучне наповнення озер – втіха не з дешевих. Потрібні кошти на оплату електроенергії, яку будуть споживати насосні станції. У будь­якому разі, підкреслив начальник Дунайського басейнового управління водних ресурсів, до весни має бути підготовлений план відповідних заходів.