Побувавши одного разу у Капус­тян­ському навчаль­но­виховному комп­лексі, хочеться сюди повернутися. Відчуваєть­ся, що тут працює злагоджений колектив. Його очолює досвідчений керівник Іван Григорович Нагерняк.

Навіть несприятлива дощова погода не зіпсувала загального приємного враження від побаченого. Тут навкруги чисто, охайно, є невеликий парк. Шкільні класи та фойє оформлені у сучасному стилі; у приміщенні багато зелені. Це було відзначено комісією відділу освіти райдержадміністрації при огляді­конкурсі на краще оформлення кабінетів.

Минулого року перше місце виборола завідувачка кабінету біології Оксана Андріївна Бабенко. Це їй вдалося завдяки набутому за десять років педагогічного досвіду.

Цьогоріч першість присуджена двом кабінетам – історії та української мови і літератури. Вчителька історії Наталія Василівна Рараговська зізналася, що навіть за власний кошт доводиться купувати необхідні речі для кабінету. Так, побувавши в Умані, придбала набір портретів гетьманів України. Разом з учнями вона досліджує історію рідного краю. Матеріалів зібрано чимало – спогадів односільчан, фотографій, записів місцевих легенд. Є бажання на цій основі створити музейний куточок в класі. Адже в такому разі на уроках будуть краще засвоюватися історичні факти, вимальовуватися реальні картини.

Приємно вразило, що в сучасній школі знайшлося місце для «української світлиці». Оформлена вона в кабінеті української мови та літератури. Це міні­музей предметів побуту старовини, до того ж з урахуванням місцевих звичаїв та традицій.

– Започаткувала цю справу моя попередниця Ганна Тимофіївна Чумак, – розповідає вчителька української мови та літератури Ольга Анатоліївна Богошура. – Ми вдячні їй і всіляко підтримуємо це починання, відшукуємо по селі нові експонати, цікавимось у старожилів про життя­буття їхніх предків. Допомагають в цьому і учні школи.

Так разом і оформили куточок, що відтворює гарну хату ХІХ століття із обов’язковими її атрибутами – піччю, мисником, прядкою, ночвами і вбраною постіллю із вишитими подушками. Чимало тут зроблено і директором Іваном Нагерняком: змурував власноруч піч, виплів із верболозу пліт. Все вийшло напрочуд гарно і майстерно. До речі, на сьо­годні в селі є господарі, обійстя яких обгороджені плотом, як це було ще за діда­прадіда. Є впевненість, що не загубиться це народне ремесло у вирі сучасності, тут обов’язково знайдуться його продовжувачі. Тим паче, що і у школі вчать молодь шанувати і не забувати народні традиції.