Нехай вибачать мені читачі газети за настирливе згадування теми периферії. Часто вживаю цей термін, бо до діалогу у форматі «На власний погляд» запрошують народні депутати, які представляють різні політичні сили, що дбають про наші місцеві інтереси. Державні діячі – депутати Верховної Ради України, чиї думки були висловлені на сторінках газети «Одеські вісті» 26 листопада цього року, ведуть полеміку, зацікавлюючи нас, читачів області, глобальними для нашої держави проблемами. Йдеться про майбутній державний бюджет на 2012 рік, про роль підприємництва, необхідність проведення реформ і майбутніх виборів. За наведеними аргументами, цифрами створюється враження, що кожна політична сила, особливо якщо вона не при владі, має намір когось або щось захистити – соціальні пільги, підприємців, виборців, нашу українську землю. Усе це було б вірно, якби то кожен намір поєднувався з можливістю безмежного розширення того ж державного бюджету, вказував на переконливе збільшення прибуткової його частини, схиляв нас, жителів периферії, до думки про правильність пропонованого курсу.

Навряд чи можна оцінити на даному етапі ту чи іншу цифру бюджету, хороша вона чи погана. У мене, жителя периферії, не викликають захвату всі ці пропозиції, маніпуляції, зміни між бюджетними статтями або проведення всеукраїнського референдуму щодо землі, після яких буцімто настане фінансовий достаток і буде захищений наш український чорнозем!!!

Важливу роль у провадженні державної політики я, як і раніше, віддаю керуючій еліті – як угорі, так і, особливо, на місцях, яка нині, за великим рахунком, бідує, «сидячи» на мінімальній зарплаті, без транспорту тощо, але втім, без будь­яких поблажок, не є вільною від обов’язку бути професійною та моральною.

Такій, як герой фільму «Біле сонце пустелі», митник Павло Верещагін, кому за державу прикро, незважаючи на революції, зміну влади в державі. Він виконує свій державний обов’язок і захищає червоноармійця Петруху, звичайного сільського хлопця. Хотілося б, щоб і сьогодні такі люди були при владі в усіх її ланках, щоби Верещагіних було набагато більше.

Необхідність проведення реформ обумовлена не лише застоєм, що утворився в багатьох сферах державного господарського механізму, але й наявністю тіньової економіки, корупції, правовою профанацією системи пільг та пільговим егоїзмом, необхідністю зменшення соціальної нерівності. Усе це загальновідомо, але виконання належить чинній владі. Тому політика, проваджувана нашим президентом В.Ф. Януковичем, як би її не критикували, є об’єктивною необхідністю.

А ще про четверту владу – про засоби масової інформації в районі, в області. Така влада істотно ближча до жителя, і вона повинна бути вільною у відображенні всіх подій, які відбуваються в житті людей. Хотілося б, щоб на критичні зауваження реагували абсолютно всі, і насамперед – органи влади, як того вимагають Закони України про засоби масової інформації. Тоді все суспільство, усі ми станемо демократичнішими.

У частині думки одного з депутатів Верховної Ради щодо відповідного Закону України та майбутніх виборів народних депутатів вважаю, що його майже повне схвалення всіма фракціями у Верховній Раді може убезпечити наше виборче право лише в одному разі: якщо цього права буде дотримуватися кожен громадянин і всі політичні партії.