Про Баштанівського сільського голову Сергія Івановича Чебанюка голова Татарбунарської районної ради Валентин Миколайович Кравченко сказав так:

– Усе вміє доводити до кінця. І багато чого за час свого першого і тепер уже другого скликань встиг зробити. Важливо те, що з керівником базового фермерського господарства депутатом районної ради Віктором Олександровичем Кожухаренком у них чудовий тандем.

В об’єктивності характеристики, яку дав Валентин Миколайович, людина дуже демократична, незабаром переконалася повною мірою.

Багато про що ми переговорили із Сергієм Івановичем уже у Баштанівці – і в сільській раді, і під час ознайомлення із селом. Що цікаво – з ким би не розмовляла, усі згадували із щирою вдячністю обох – Чебанюка і Кожухаренка. Чому і запитала:

– Сергію Івановичу, це правда, що на захист річного бюджету у районну раду разом з Вами приїхав і Віктор Олександрович?

– Це цілком природньо. По суті, без фермерського господарства «Вікторія» жодне соціальне питання не вирішується. Воно у ФАПі замінило вікна і двері на пластикові, відремонтувало 400 квадратних метрів дороги по вулиці Леніна. Цілком замінило опалювальну систему у початкових класах і дитячому садку навчально­виховного комплексу. І вугілля, якого не вистачило у минулому сезоні, у Сараті закупило і завезло своїм же транспортом. Нам самим усе це, як розумієте, було б не під силу. Ми зібрали до кінця минулого року 124 тисячі гривень вільного залишку – на них і жили. Потреби села Віктор Олександрович добре знає. Відчутно допомогло його господарство зі спорудженням внутрішніх шкільних туалетів. Я вже не кажу про матеріальне підкріплення будь­якого заходу, що провадиться в селі.

– А чому тільки «Вікторія»? У Баштанівці є ж ще п’ять фермерів. Вони хоча б посильно допомагають? Я, до речі, про це запитувала і жінок, з якими розмовляла на вулиці. Знаєте, що відповіли? «А у них одна відмовка – неврожай. А самі і техніку, купують, і будинки споруджують…»

– Це вони – про наших дрібних фермерів. І по­своєму праві. Ми всі у селі на землі живемо, і доходи наші теж від землі. Разом з тим з 620 гектарів землі, що у користуванні індивідуального сільгоспвиробництва, податок недобираємо. З проблемою сплати податку на землю з фізичних осіб упоралися так. Відтепер касир сільської ради йде до людей, там, на місці, і стягує належне, оформляючи все як годиться.

– Знаєте, чого я не помітила, поки ми ходили по селу? Бу­динків, що стоять пусткою.

– І бути їх не може. Повертаються люди, молодь до рідної Баштанівки. Одружуються, дітей народжують, господарством обзаводяться. І от нещодавно наш хлопець, у недав­ньо­му минулому дальнобійник, дівчину сюди привіз, фахівця, між іншим. Тепер вона завідувачка ФАПу. А повертаються, тому що робота тут є. У «Вікторії». Господарство це міцне, з передовими технологіями, досконалою технікою, краплинним зрошенням, чудовим садом, молодими виноградними плантаціями, городом. Уже інші фермери навчаються у «Вікторії» вирощувати цибулю, помідори. Дуже сподіваємося, що і у соціальному житті села будуть активніші. Своє ж воно, рідне.

– А що з проблемою водопостачання? Вона як і раніше актуальна?

– Над нею уже не один рік б’ються і райдержадміністрація, і райрада, і наш депутатський корпус. Усім на втіху, цього року обласна рада виділила сільській мільйон 786 тисяч гривень на завершення будівництва розвідних мереж по селу від водопроводу Кілія – Татарбунари. Роботи йдуть повним ходом і близькі до завершення. Поки що користуємося водою з джерела. Вона визнана однією з найкращих питних у районі. Для постачання нею селян створили при сільраді комунальне підприємство. Це зручно для всіх, тим більше для пенсіонерів. До слова, живуть вони непогано. Кожен має пай – 4,5 гектара землі, яку здає в оренду. Отож і свої 2,5 тонни зерна теж має. А є ще й сотки. На городі вирощують картоплю, городину, цибулю, бобові. З поливом проблеми немає – через село протікає річка. Крім того, проходить канал дунайської води. Люди тримають корів, свиней – часом до п’яти­десяти голів, птицю. Їй на наших водоймах – справжнє роздолля. От з випасом корів – проблема. Пасовищ немає, усі поля заорані, жодного метра вільного. Для випасу залишаються лісосмуги та уже поля після жнив.

– Сергію Івановичу, Ви уже друге скликання сільським головою обираєтеся. Можна сказати, що працюється легше, ніж у першому скликанні?

– Та ні. У першому скликанні для мене непростою справою уявлявся навіть ремонт зруйнованих містків. Хоча справді це було непросто. Але потім­то ми взялися за складніші завдання – розбиті дороги, клуб. Ми його дах третій рік як відремонтували. По суті, із зовнішнім ремонтом упоралися. Залишився внутрішній – зал доробити. Велику роботу провели по наведенню санітарного порядку. Наша сільська рада навіть посідала в районному конкурсі почесне друге місце. А за кращу роботу щодо оздоровлення дітей – перше.

– Яка реакція баштанівців на ініціативу нашого губернатора Едуарда Матвійчука формувати народний бюджет «знизу вгору»?

– Усі обома руками – за! 17 листопада проведемо сходку. Усім селом і обговоримо, на що найкраще витратити виділені областю 100 тисяч гривень. «Гарячих точок» дві – школа і клуб. Але якщо клуб може почекати, то двоповерхова школа – ні. Треба терміново замінити всі вікна з північного боку. Бо увесь обігрів – на вітер. Швидше за все, такий рішення на сходці й буде ухвалено. Баштанівська громада вміє довести свою спроможність.