У пам’яті старшого покоління ще залишилися згадки про радянські заклади громадського харчування: чайні, кафе, їдальні, пельменні, біляшні, де можна було за лічені копійки поснідати чи по­обідати. Пам’ятають традиційні «рибні» дні по четвергах. Та час іде, у повсякденне життя стрімко вдерлися «Макдональдзи», фаст­фуди, вуличні кіоски з шаурмою та хот­догами – не завжди якісна, з наповнювачами та харчовими добавками, шкідлива для здоров’я, але смачна і популярна їжа. У період ринкових відносин в галузі громадського харчування підприємницька активність та конкуренція проявилися найбільш активно.

Стосується це не тільки великого міста, а й таких невеличких райцентрів, як наш, де раз­по­раз з’являються крамнички, бари, кафе на будь­який смак і гаманець.

Починала з крамниці та бару свою підприємницьку діяльність і Світлана Коритова.

Коли почали надходити пропозиції про оренду приміщення та підготовку різноманітних заходів, замислилася над доцільністю справи. На все потрібен час. І для того, щоб рішення визріло – теж.

– Я завжди смачно готувала, – розповідає Світлана, – але остаточно вирішила займатися приготуванням страв на різноманітні заходи лише після того, як підготувала весілля дочки. От і вирішила: вдалося для себе – справлюся і для інших!

Світлана з тих жінок, які не бояться ризикувати, братися за нову справу. Особливо з урахуванням того, що останньою вийшла на цей ринок послуг у райцентрі і впевнено зайняла в ньому свою нішу. Намагалася прорахувати все до найменших дрібниць. Знаючи і вивчаючи попит та побажання клієнтів, швидко зрозуміла, що смачними і гарно поданими стравами відвідувача не здивуєш, в кожному випадку довго не утримаєш.

Святу потрібні відповідні обставини, настрій. І пішла на такий крок, як кредитування. Незабаром «Тайфун» став баром з впорядкованим двориком для танців, двома банкетними залами з сучасним ремонтом і дизайном, із зручними виходами. Авторитет «Тайфуна» залежить не тільки від гарно накритого стола.

– Спочатку клієнта «взяли» кухнею, – далі розповідає Світлана. – Це нормально, адже гості і відвідувачі хочуть не тільки гарно відпочити, а й смачно поїсти. Тому ставку завжди роблю на якість продуктів. М’ясо та молочні продукти замовляю тільки в перевірених продавців. Сама їду за товаром в Одесу. Звичайно, не останню роль відіграє вартість замовлення. Тому меню постійно урізноманітнюється. Час від часу відвідую спеціалізовані сторінки інтернету. Готую нові страви, дегустую з помічницями і тоді пропоную гостям у меню. Намагаємося, щоб це було не тільки смачно, привабливо, а й не дорого. Здешевлюють меню продукти, надані замовником. Принципово не беру для приготування м’ясних страв м’ясо з Польщі чи в’єтнамських свиней, які мають специфічний присмак.

Сьогодні Світлана займається баром і приготуванням під замовлення, які забирають чимало сил. А їй вони ой як потрібні, хоча б для маленького сина та двох ще менших онуків. Громадське харчування, де можна було б дешево і смачно пообідати, – справа хороша. Більше прижилося в місті, де завжди є попит на такий вид послуг. В Іванівці поки що зарано про це говорити, але надання якісних послуг дасть позитивний результат.