За плечима цієї чарівної жінки понад 20 років роботи на державній службі. Ірина Тимофіївна Муравіна, яка очолювала свого часу Київську та Малиновську райадміністрації м. Одеси, з 2006 року керує Одеським обласним центром зайнятості. Ірина Тимофіївна зустрілася з журналістом «ОВ», розповіла про проблеми та успіхи служби, яку вона очолює. А бесіда наша почалася із запитання «Що означає бути чиновником та якими якостями має володіти людина, що вирішила присвятити себе служінню державі?»

– Держава не лише наділяє держслужбовця певними владними повноваженнями, але й встановлює серйозні вимоги, включаючи рівень освіти, стажу. Є й певні обмеження, наприклад, заборонено мати власний бізнес. Тому, людині, що вирішила обрати для себе цей непростий шлях, треба гарненько подумати: «А чи витримаю я?»

– Судячи з того, що сьогодні молодь неохоче йде до держструктур, те, про що Ви говорите, приймає або витримує не кожен.

– Сучасні молоді люди вміють брати на себе відповідальність. Але, потрапляючи на держслужбу з її ненормованим робочим днем та скромною зарплатою, часто не витримують і починають шукати іншу роботу, вже у комерційних структурах. Там, звичайно ж, рівень оплати набагато вищий. Але не секрет, що свої зарплати вони найчастіше одержують «у конвертах», не маючи жодних соціальних гарантій. А працівникові, що працює в державній системі, все ж таки гарантовані стабільна оплата праці та соціальний захист.

– А як Ви прокоментуєте, м'яко кажучи, не дуже схвальні відгуки, якими «нагороджує» народ багатьох чиновників – адже вони теж впливають на популярність держслужби?

– Справа в тому, що наше населення переважно оцінює чиновників за діяльністю їх високого керівництва, а також за депутатами, яких чомусь теж зараховує до держчиновників. Однак, керівна верхівка – це лише 26 відсотків від загального числа держслужбовців. Решта – ті, на кого лягає основний тягар навантаження – середня та молодша ланка. Треба зауважити, що значна частина держслужби перебуває у соціальній сфері. Це різні фонди, включаючи пенсійний. Сюди ж відносимося й ми, тобто служба зайнятості.

– Ірино Тимофіївно, розкажіть трохи про людей, які працюють у вашій службі, про те, які вимоги Ви висуваєте до своїх працівників

– Усього в службі зайнятості Одеської області 574 працівники. 24 відсотки становлять чоловіки. Якщо судити за статистикою, то можна сказати, що у держслужби жіноче лице. Що стосується якостей, то головне, щоб фахівець, працівник не черствів душею, не «вигорав», не втрачав людяності. І періодично ми звертаємося до психологів для того, щоб вони допомагали нашим фахівцям. За моїм переконанням, у соціальній сфері повинні працювати люди з відкритим людським обличчям та гарячим серцем.

– Плинність кадрів велика?

– Не скажу, що велика, але, звичайно ж, вона є, як і скрізь. Не кожний одразу може розібратися, чи його це покликання – допомагати людям.

– Ірино Тимофіївно, але є ж і успіхи.

– У цілому я задоволена результатами нашої роботи. Адже ми пройшли всі сходинки становлення, починаючи від цілковитого неприйняття з боку населення (адже в СРСР не існувало поняття безробіття») до, можна сказати, вершини своєї «популярності», коли до нас із раннього ранку люди займали черги. Сьогодні ми нічим не поступаємось аналогічним європейським службам, у яких запозичили дуже багато з досвіду. У нас створена єдина комп'ютерна мережа. З липня ми перейшли на роботу в режимі «онлайн» – інформація про вакансію у будь­якому місті України надходить до нас без зволікання. І ми одразу можемо запропонувати кандидатуру з числа наших клієнтів, які бажають працювати в іншому місті.

– Служба зайнятості взяла на себе й функції щодо профорієнтації школярів, хоча наскільки я розумію, це не входить до обов'язків ваших працівників…

– Для мене це особлива тема. Вважаю, що ми взялися за дуже важливу справу. За минулі 15 років, коли в державі перестала існувати система профорієнтації, стався перекіс в одержанні освітніх послуг. Внаслідок цього такий же перекіс утворився на ринку праці. Гадаю, вже у 9­му класі молоді люди повинні визначати своє майбутнє: обрати сферу діяльності, а отже і навчальний заклад. Ось тому служба зайнятості вже 2 роки досить активно займається проблемами профорієнтації шкільної молоді.

– Існує ще одна болісна тема, пов'язана із працевлаштуванням: людям старшим 40 – 45 років важко знайти роботу. Роботодавці надають свої вакансії молодим людям навіть без відповідного досвіду. Мовляв, молодь має якісь креативні здібності, яких у людей старшого віку нібито немає.

– Так, це дуже складна тема. Ми намагаємося працювати в цьому напрямі з роботодавцями, переконувати в зворотному. Але з другого боку, люди старшого віку не завжди критично підходять до своїх знань. Наш час вимагає постійного професійного зростання, самовдосконалення. Багато хто з тих, кому за сорок, вважає, що знає у своїй професійній галузі вже все й відмовляється, наприклад, пройти курси підвищення кваліфікації або навіть просто освоїти на рівні користувача комп'ютер. Тому буває так, що, наприклад, потрібен бухгалтер. На обліку в нас їх може стояти декілька десятків чоловік, але жоден з них за своєю кваліфікацією не влаштовує роботодавця.

– А скільки сьогодні надходить заявок від роботодавців на пошук фахівців для них?

– Кількість вакансій, які подаються роботодавцями, поступово збільшується. Сьогодні по Одесі – 1220 вакансій, на об­ліку стоять 3415 чоловік. Із упевненістю кажу, що якщо людина реально прагне одержати роботу, вона обов'язково її одержить. Лише потрібно й самому докласти до цього певних зусиль.