Останки легендарного скрипаля-педагога, засновника першої в СРСР спеціальної музичної школи для обдарованих дітей Петра Соломоновича Столярського скоро перенесуть в Одесу.

Ініціатива приурочена до 140-річчя з дня народження видатного музиканта. Зараз питання передачі праху з Єкатеринбурга в Одесу узгоджується з Росією. Скоріш за все, вже восени цього року відбудеться перепоховання і встановлення пам'ятника на могилі Петра Столярського. Обговорюються також питання встановлення меморіальної таблиці на будинку на Пушкінській, де жив іменитий педагог, та перейменування на його честь однієї з одеських вулиць. Планується, що 140-річний ювілей відсвяткують триденним концертом в одному з одеських театрів. На сцену виходитимуть нинішні вихованці школи ім. П.С. Столярського і вже відомі в Україні та за її межами випускники цього навчального закладу.

Є задум встановити пам'ятник й одному з найвідоміших учнів скрипкової школи Столярського — Давиду Ойстраху. Монумент, виконаний з бронзи відомим українським скульптором Миколою Олійником, зараз у Києві. Якщо міська влада погодиться, пам'ятник постане біля театру опери і балету. В одній руці бронзовий Давид Федорович тримає головний інструмент його життя — скрипку, іншою вказуватиме на оперний.

Директор музичної школи-інтер-нату ім. П.С. Столярського, заслужений працівник культури України Євген Лисюк розповів, що Петро Столярський не мав академічної освіти в сучасному розумінні, однак був музикантом і педагогом від Бога. Троє його учнів — Єлизавета Гілельс, Давид Ойстрахта Михайло Фіхтенгольц — свого часу отримали перші премії на престижному конкурсі королеви Єлизавети в Брюсселі.

Одеська скрипкова школа — відома в усьому світі. Досі живі останні учні Петра Столярського —завідувач кафедри Одеської державної музичної академії ім. А.В. Нежданової Михайло Турчинський і людина, яка понад 50 років пропрацювала в оркестрі Одеського національного театру опери і балету, — Семен Коган.

Сьогодні школа Столярського, або, як він жартома її називав, «фабрика талантів», розширилася: з'явилися відділи фортепіанного, духового мистецтва тощо. «Музиканти у нас працюють не за гроші, а на чистому ентузіазмі. Ці люди не можуть жити без музики, без дітей», — розповів Євген Лисюк і підкреслив, що їхні учні, як і раніше, отримують визнання на міжнародному рівні.

За словами директора школи, питання перепоховання Петра Столярського порушувалося ще за радянських часів його іменитими учнями. І хоча тоді це було значно легше зробити, воно чомусь так і не було вирішене. «Ми всі прекрасно розуміємо, що від праху залишилася практично лише пам'ять, однак цей символічний прах має бути похований у землі, яка ще за життя Петра Соломоновича просякнута його талантом», — впевнений Євген Лисюк.