Теплих слів у цей день було достатньо. Але, зрозуміло, одними словами справа не обмежилася. Журналісти, оператори, фотокореспонденти, координатори, редактори, керівники служб новин – разом декілька десятків чоловік ­ були відзначені Почесними грамотами Кабінету Міністрів України, Почесними відзнаками, Почесними грамотами обласної ради та облдержадміністрації, а також цінними подарунками. Приємно, що увагу було приділено не лише нинішнім працівникам ЗМІ, але й ветеранам журналістики.

До речі, у цей же час подібна церемонія нагородження проходила і в Києві. Там Одещину представляла гендиректор Одеської обласної телерадіокомпанії Оксана Матюх, якій вручили Подяку від Прем’єр­міністра України Миколи Азарова.

­ Сьогодні без вашої роботи, вашого слова та ваших оцінок неможливий розвиток нашого суспільства, ­ звернувся до присутніх голова Одеської облради Микола Пундик. ­ Ваше свято відзначається на загальнодержавному рівні, а це свідчить про значимість журналістської праці. Тому дозвольте побажати вам вагомих гонорарів і визнання ­ не лише простих глядачів, слухачів та читачів, але й колег­професіоналів. Я знаю, що для вас це дуже важливо. До речі, ваше професійне свято співпало з річницею дня народження Олександра Сергійовича Пушкіна. Повірте мені, як історикові: він теж дуже багато писав за гонорари. Ще раз зі святом вас!

Справді, як писав колись Пушкін: «Не продается вдохновенье, но можно рукопись продать». Журналістика – це професійний рід діяльності. Але, крім заробітку, існує й безліч інших нюансів. Тому на урочистій церемонії й звучали такі фрази, як «інформаційна влада», «вплив на громадську думку», «важлива роль у розвитку демократичного суспільства»... Навіть якщо робота журналістів періодично заслуговує на критику, це свідчить про нашу небайдужість до творців новин та їх трактування подій. Ми можемо погоджуватися з тією або іншою точкою зору, заперечувати її, зіставляти різнорідні факти та робити власні висновки. Але погодьтеся: складно уявити наше життя без засобів масової інформації.