Броска — одне із найбільших сіл Ізмаїльського району. Живуть у ньому близько 4000 чоловік — українці, росіяни, болгари, молдавани, гагаузи, євреї, цигани, греки, білоруси. На виборах восени минулого року виборці приміського села довірили очолити громаду Світлані Москвич. Що й не дивно. Адже вона чимало років пропрацювала секретарем сільської ради і буквально живе справами громади. Втім, як і її попередниця та наставниця Віра Миколаївна Жеребко. Наша розмова із сільським головою про день нинішній громади, про те, що турбує найбільше.

– Почну, мабуть, з головного «головного болю», – повела розмову Світлана Олександрівна. – Наше село прорізує автотраса державного значення. Постійний потік важких вантажних автомашин призводить до руйнування багатьох будинків поруч із трасою. Давно точаться розмови про будівництво об’їзної дороги. На жаль, поки що з мертвої точки зрушити не можемо. Нам пояснюють, що на цю справу потрібно близько 100 міль­йонів гривень, одержати таку суму сьогодні нереально.

До речі, поруч із трасою розташована сільська школа. Цими днями на наш черговий запит надійшла відповідь із облуправління ДАІ. У ньому говориться, що «…під час проведення обстежень визначено доцільність встановлення дорожніх знаків обмеження максимальної швидкості руху перед ділянкою дороги, на яку є вихід з території загальноосвітньої школи». Вживають і інших запобіжних заходів.

– У селі немає свого дитячого садка…

– За підтримки районної влади мають намір за рахунок коштів держави викупити частину будинку, де розташований дитячий притулок Благодійного фонду «Бессарабія». Там утримуються діти-інваліди із малозабезпечених та неблагополучних сімей. Фонд робить велику та потрібну справу. Але частина приміщень притулку не використовується. У викуплених приміщеннях зможемо розмістити дві групи, влаштувати до садка близько 70 дітей. Пізніше, у міру необхідності, будемо добудовувати додаткові приміщення. З Держбюджету вже виділено з цією метою 129 тисяч гривень. Сподіваємося, що нинішнього року дитячий садок у Бросці буде відкрито.

– Ви берете активну участь у районному конкурсі з благоустрою села і, як правило, посідаєте призові місця.

– Справа не лише в конкурсі. А в якості самого сільського життя, ось що основне. Тут важливо все. Ґрунтовно взялися за відновлення вуличного освітлення. Приблизно на 60% роботи виконано. Використовуються кошти бюджету громади. До речі, у першому кварталі бюджет села виконано на 145%.

На постійному контролі в сільської ради – організація автобусного сполучення з містом. Минулого року ТОВ «Ізмаїлпаспередмістя» замінило старий автобус на лінії «Ізмаїл – Броска» на новий, комфортабельніший. Цими днями домоглися зміни графіка роботи «звичайного» автобуса, яким користуються пільговики. Тепер він прийнятніший.

Проклали тротуари на багатьох вулицях, де селяни роками місили болото. При цьому також виходили з наявних можливостей. Асфальт виявився не по кишені. Найняли дорожніх будівельників, вони використовували при прокладанні спеціальний склад щебеню з розчином. Вийшло гарне тверде покриття. Уклалися в 21 тисячу гривень.

Потрібен капітальний ремонт Будинку культури. Тут теж потрібні чималі гроші. Сподіваємося на підтримку району та області. Поки що провадимо культурні заходи на базі школи.

У селі, на жаль, мало доріг з асфальтовим покриттям. Минулого року було побудовано дорогу по одній з вулиць, на що з державних коштів витрачено 450 тисяч гривень. У нинішньому подали заявку на будівництво по вулиці Жовтневій, сподіваємося на допомогу райдержадміністрації та райради.

І ще «головний біль» – звалище за околицею села, у досить незручному місці. Що ж, і тут не стали чекати «біля моря погоди», самі навели порядок. Було зроблено обвалування меж звалища. Навколо нього посадили нинішньої весни 150 кущів гледичії, 100 кущів бузку. Подбали й про охорону території.

….У розмові сільський голова неодноразово підкреслювала, що в усіх справах їй активно допомагає депутатський корпус. 22 депутати – чимала сила. Діють чотири постійні депутатські комісії.

– То ж мені, як сільському голові, є на кого спиратися в роботі, – підбила підсумок розмові Світлана Олександрівна. – Та що я все про «головний біль»? Адже якщо вдуматися, у порівнянні з іншими селами в нашому зроблено чимало для якості самого життя. У нас є лікарська амбулаторія, мають намір відкрити денний стаціонар на 10 ліжок. Працює перукарня. Діють шість крамниць. Добре розвинений спорт, в ідеальному стані – стадіон, де й городяни час від часу провадять свої турніри. Спільними зусиллями, гадаю, здолаємо спорудження роздягалень.

Є природний газ, вода, електрика, кабельне телебачення, телефонний зв’язок. Усе – як у місті. Багато заяв на виділення ділянок під спорудження житла. Молодь хоче залишитися вдома. Та й городяни тягнуться в село, будуються тут. Тому не втрачається віра, що завдання, які стоять перед громадою, будуть вирішені. І вже ми постараємося всією громадою домогтися цього.

…Залишається додати: у селі найбільша в районі кількість передплатників на «Одеські вісті». І в цьому – також чимала заслуга керівниці громади. Вона звикла кожне питання тримати на контролі та забезпечувати його виконання.