Виступаючи на українському телебаченні, Президент України Віктор Янукович сказав, що на селі плануються значні реформи, які потрібно провести до 2014 року. Пріоритетною з них є земельна реформа, вона має всі шанси бути реалізованою наприкінці 2011-го. Буде знято мораторій на продаж землі і вона стане товаром. Однак ця реформа у селян викликає і схвалення, і тривогу.

А доки зміни грядуть…

Голова фермерського господарства «Прогрес», що на Балтщині, М.Д. Лазаренко, який був учасником парламентських слухань «Земля в українській долі: ситуація у земельній сфері, законодавче забезпечення земельних відносин та практика його реалізації», вважає, що українське село може прогодувати не тільки свій народ. Виступаючи з високої трибуни, він сказав: «Не треба заважати нам працювати. І ми нагодуємо український народ. Я гадаю, у нас є всі можливості для того, щоб, коли прийде новий закон про сівозміну, на наших полях росли і горох, і соя, і ячмінь, і пшениця. Ми є житницею України, ми зможемо нагодувати не тільки свій народ, а й у цілому світ».

Нагадаю, що згідно з планами Міністерства аграрної політики, посівна площа під урожай 2011 року в усіх категоріях господарств складе 26,6 млн гектарів.

Село в усі часи добросовісно виконувало свої зобов’язання перед державою, а насамперед, перед Богом і людьми. Проте, на думку багатьох аграріїв, з якими вела мову під час журналістських зустрічей, влада не завжди підтримує сільгоспвиробників. Ось і нинішньої весни, на їх думку, уряд задіяв не всі можливості для того, щоб здешевити проведення весняної посівної кампанії.

– Якщо торік ціна дизпалива, наприклад, була трохи вище 6 гривень за літр, то тепер наближається до 10, аміачна селітра коштувала 1800 гривень за тонну, зараз – 3200 гривень, – підкреслює директор сільгосптовариства «АФ «Кодима», заслужений працівник сільського господарства, депутат Одеської обласної ради Микола Сорочан. – Сьогодні, коли у розпалі весняно-польові роботи, селянин потребує особливої уваги, фінансової допомоги з тим, щоб можна було відсіятись вчасно і не зазнавати значних збитків, що пов’язані з ціновою політикою. Необхідно також повністю модернізувати технічний парк, покращити організаційно-технологічний рівень, що зробить сільськогосподарську продукцію України конкурентоспроможною у світових масштабах.

Разом з тим немає достатньої кількості тракторів, комбайнів, іншої сільськогосподарської техніки, якою наша область забезпечена на 60-65 відсотків від технологічної потреби. Незважаючи на той факт, що у 2010 році нашим сільгоспвиробникам на 30% здешевлено придбання 91 зернозбирального комбайна, не кожне господарство може дозволити собі оновити технічний парк. А потреба у цьому є.

Сіємо, оремо, а хліб із базару їмо

Згадала непривабливу історію, вона сталася нещодавно у кабінеті сільського голови села Шершенців. Жителька села Людмила Михайлівна Купна звернулась до представника сільгосптовариства «Маяк» з проханням за двосторонньою угодою розірвати контракт на оренду землі. Його відповідь прозвучала зверхньо і цинічно, мовляв, ніхто тобі землю не віддасть. За словами Л.М. Купної, свого часу вона не хотіла здавати землю в оренду, та її вмовили, сказавши, що вона сама не зможе оформити кадастровий номер і що вона завжди може розірвати угоду. Минув рік і, як каже жінка, вона вирішила створити фермерське господарство, до того ж і земля весь рік стояла пусткою. Незадоволена була також платою, яку «Маяк» дає за оренду землі. Та й загалом хоче хазяйнувати сама. Але не тут-то було. Повернути свою землю, виявляється, дорогого коштує. Суд не задовольнив її позов. У залі суду, каже Людмила Михайлівна, їй сказали: «Вчіться виконувати договірні зобов’язання».

Не можуть також жителі Шершен­ців, та й не тільки вони, домогтися того, щоб їм сплачували орендну плату за використання майнового паю. Зазвичай ліквідного майна в реформованих КСП було небагато. Тому більшість людей не використала своє право на виділення. Але вони знають, що це право у них зберігається й дотепер (його підтверджує сертифікат). Для того, щоб отримати майновий пай в натурі чи орендну плату за нього, їм потрібно пройти низку правових процедур.

Чимало людей на селі здають свої паї в оренду за безцінь. За даними Держкомзему, у 2010-му році середня річна вартість оренди гектара становила близько 293 грн. Тобто, селянська родина, у володінні якої, скажімо, паїв на 10 гектарів, отримала за рік у середньому не більше трьох тисяч гривень. Але мало хто ці гроші бачив – за оренду приблизно 70% земельних ділянок платять сільгосппродукцією. Змінюються часи, змінюються уряди, а «цінові ножиці» не тупляться, ріжуть селянина по-живому.

– Нас далі цинічно грабують. Коли ж буде нарешті справедлива ціна на врожай, запитують сільгоспвиробники. – Адже у нас є Держрезерв, Аграрний фонд, тож держава має бути активним гравцем на внутрішньому та зовнішньому ринках. А якраз цього і не відчувається.

Селянам потрібна державна підтримка саме тоді, коли вони дбають про врожай, про хліб. І не тільки для себе, а й для робітників заводів і фабрик, інтелігенції, для моряків та льотчиків, словом, загалом для всієї країни. Потрібна підтримка і весною, коли (і це всім зрозуміло) йде штучне завищення цін на пальне, і тоді, коли ринкову ціну на хліб намагаються збити зернотрейдери та покупці.

Якщо уряд не регулюватиме цей процес, селян обдеруть, як липку. А якщо держава вчасно підтримає аграрний сектор, то і галузь врятує, і дасть поштовх для розвитку багатьох інших галузей. Тож сьогодні селяни йдуть в поле з тривогою, та все ж з надією на розумну державну політику в нашій аграрній країні.