Одеська національна наукова бібліотека ім. М. Горького розпочала підготовку з проведення ХІІ Всеукраїнської виставки-форуму «Українська книга на Одещині», яка цьогоріч відбудеться з 19 по 21 травня. Які проблеми постали перед сучасним книговидавництвом і що чекає на гостей нинішнього форуму?

Систематичність і масштаби проведення виставки-форуму, коло учасників, презентації нових видань, а також актуальність питань, винесених на розгляд її науково-практичних конференцій, привертають незмінну увагу видавців, бібліотекарів, широкої громадськості. Цьогорічна підготовка відбувається навіть у менш сприятливих умовах, ніж 2010-го. З одного боку, ми стикаємося із жорстким режимом економії у сфері фінансів, з іншого — такий бренд, як «Українська книга на Одещині», вочевидь, мало вписується в ідеологему теперішнього регіонального керівництва, яке, судячи з його дій і намірів, поставило за мету «деукраїнізувати» Одесу. Ускладнює справу та обставина, що кризові процеси відбуваються на тлі експансії на український книжковий ринок, насамперед російських видавництв з їхньою дешевшою продукцією.

Але навіть у цих умовах українські видавництва досить активні і більшість з попередніх учасників заявили про свою згоду взяти участь у виставці-форумі 2011-го. Принагідно зазначимо, що під час цьогорічної XVII Мінської міжнародної книжкової виставки-ярмарку Україна, на думку експертів, презентувала багато цікавих, зразкових з точки зору поліграфії видань. Близько сотні українських видавництв представили понад 500 книжкових найменувань. У березні українські видавництва брали участь ще в кількох міжнародних книжкових виставках-ярмарках, зокрема у Лейпцигу та Тегерані. Втім, участь у виставці демонструє досягнення галузі локально, а не загальний стан її розвитку.

У минулі роки в українському книговидавництві спостерігалася тенденція до збільшення загального тиражу і кількості назв, хоч ці показники залишають нас позаду не лише порівняно із західноєвропейськими країнами, а й нашими сусідами по радянському табору — Росією та Білоруссю. Ми також, як свідчить статистика, поки що не досягли рівня власних показників 2008 року.

Яка ситуація у книгоіндустрії сьогодні? Процитую уривок з аналітичної статті президента Української асоціації книговидавців і книгорозповсюджувачів Олександра Афоніна «Посткризовий синдром в українському книговиданні»: «Аналіз стану суб’єктів видавничої справи і якісних та кількісних змін, що відбувалися в її середовищі впродовж першого півріччя 2010 року, наочно засвідчив, що кардинального перелому на краще в діяльності суб’єктів галузі не відбулося… Протягом періоду, який розглядається, жодних дій з боку владних інституцій з метою зупинення процесів деградації національного книговидання не спостерігалося. Більше того, було згорнуто навіть роботу Міжвідомчої комісії з питань сприяння розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження, яка працювала, хоча й нерегулярно, при віце-прем’єрах з гуманітарних питань починаючи з 2002 року. Сьогодні навіть сама посада прем’єра з гуманітарних питань вакантна, а видавничому загалу достеменно не відомо, хто з очільників Кабміну є офіційним «куратором» галузі».

Експертні висновки збігаються з більш емоційним сприйняттям ситуації, яку невтішно охарактеризував під час нещодавнього відкриття шостого весняного київського книжкового ярмарку «Медвін» Дмитро Павличко. Він, зокрема, наголосив, що держава залишила українську книгу напризволяще, а до всіх здобутків у цій сфері жодного стосунку не має.

Крім інертності влади, відсутності у неї чітких пріоритетів щодо розвитку стратегічно важливої книговидавничої галузі, є й інші чинники. Передусім це стосується зростання ціни на папір у зв’язку з подорожчанням целюлози на 25% — 30%, а також зростанням вартості поліграфічних послуг. У цих умовах багато видавництв, особливо малих та середніх, зменшують або припиняють випуск нових видань і реалізують або ж раніше віддруковане, або додруковують книги, що користуються попитом на ринку. Багато дрібних видавництв перебувають у стані напівбанкрутства і не можуть припинити своєї діяльності, бо для здійснення процедури банкрутства їм бракує коштів. Усе це не додає особливого оптимізму. Звичайно, є видавництва, яким через суб’єктивні фактори вдається більш-менш успішно проводити діяльність навіть у цих малосприятливих умовах. Це залежить також від різновиду випущеної літератури. Так, найбільше у програші ті, хто займається випуском наукової, а також спеціалізованої літератури для вишів. Кращі справи у тих, хто віддає перевагу художнім, дитячим та картографічним виданням.

Більш докладно про стан справ у цій галузі можна буде дізнатися під час науково-практичної конференції, яку планується провести у рамках роботи виставки-форуму. Про свою попередню згоду на участь у ній дали згаданий Олександр Афонін, а також директор ДНУ «Книжкова палата України ім. І. Федорова» Микола Сенченко.

Незмінним учасником «Української книги на Одещині» є Волинська обласна друкарня, від якої ми, у першу чергу, чекаємо цікавих видань про Лесю Українку у світлі нещодавнього 140-річчя від дня народження поетеси.

Щодо змісту майбутнього одеського форуму: у зв’язку з відзначенням 450-річчя Пересопницького Євангелія відділ рідкісних видань готує виставку-зібрання рукописних та друкованих Євангелій у фондах ОННБ ім. М. Горького . Серед інших заходів — презентація міжнародного проекту «Україна й українці — цвіт нації, гордість України» за участю гендиректора українського видавничого центру «Галактика-С» Галини Захарченко. Інший чільний учасник форуму — авторитетне видавництво «Наукова думка», яке презентуватиме перший том двадцятитомного «Словника української мови». Це академічний тлумачний словник. Двадцятитомне видання здійснюється в рамках державної програми розвитку національної словникової бази. Воно наслідує форму попереднього одинадцятитомного, що побачило світ в умовах тоталітарної системи (1970 — 1980). Тому у старому виданні були відсутні посилання на піонера і подвижника української словникової справи — Б. Грінченка, цитати письменників «Розстріляного Відродження», видатних представників української словесності на еміграції, а також дисидентів, таких як В. Стус, І. Дзюба,

С. Караванський та інші. Новий словник також збагатять цитати яскравих представників сучасної української літератури, що утвердилися в останні два десятиліття, — Ю. Андрухович, О. Забужко, М. Матіос, В. Шкляр...

Свою згоду на участь у презентаціях форуму дали переможці Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв та п’єс «Коронація слова» Ірен Роздобудько та Галина Вдовиченко. Під час виставки-форуму підвищена увага буде приділена письменникам-ювілярам, адже бібліотека чимало робить щодо популяризації доробку одеської письменницької організації. Достатньо нагадати про серію бібліографічних покажчиків «Письменники Одеси», систематичне проведення книжково-документальних виставок тощо. Одна із них — «Серце моє в дорозі…» — була присвячена 80-річчю відомого поета Станіслава Стриженюка. З нагоди 65-річчя іншого майстра слова — Богдана Сушинського — у бібліотеці відбулася творча зустріч з письменником.

Насамкінець зазначимо, що «Українська книга на Одещині» не є міжнародним проектом, на відміну, скажімо, від «Зеленої хвилі». Однак це не означає, що на ній представляють винятково книги українською мовою, презентують на форумі й вітчизняні видання мовами інших національностей, які через книгу позиціонують себе як культурний етнос тут, в Україні. Детальніше про підготовку та умови участі у виставці-форумі можна дізнатися на сайті бібліотеки.