Чому не вистачає тваринницької продукції?

За даними Головного управління статистики в Одеській області, станом на 1 січня 2011 року в регіоні налічується 188 тисяч зареєстрованих домогосподарств.

Їх членам, відповідно до чинного законодавства, надано земельні ділянки з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, – загальною площею 364,0 тис. гектарів. У тому числі з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлових будинків, господарських будівель – 40,4, для ведення особистого селянського господарства – 123,1, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва – 200,4 тис. гектарів. Але лише 140,6 тис. домогосподарств утримують худобу та птицю, 9,4 тис. мають у приватній власності сільськогосподарську техніку.

Поголів’я худоби в особистих селянських господарствах на 1 січня 2011року склало: великої рогатої худоби – 96,6 тис. голів, у тому числі корів – 63,4 тис., свиней – 158,7 тис. голів.

Таким чином, за підрахунками фахівців, на кожний гектар землі, наданої для ведення особистого сільського господарства та товарного сільськогосподарського виробництва, припадає в серед­ньому 1,27 сільгосптварини, або 0,7 сільгосптварини на кожне домогосподарство області.

Чи не є це відповіддю на те, чому нам не вистачає молока, м’яса та іншої тваринницької продукції, а ціни на ці товари вже перевищують європейські?

Ожиріння нам не загрожує

За останній рік у домогосподарствах області погіршилася структура харчування. Про це повідомляє Головне управління статистики в Одеській області.

Скоротилося споживання риби і рибопродуктів в середньому на 15 відсотків, цукру – на 14, молока, молокопродуктів та масла – на 11, м’яса, м’ясопродуктів та сала, хліба і хлібних продуктів – на 6, картоплі – на 5, фруктів, ягід, горіхів, винограду – на 4 відсотка.

У той же час у міських домогосподарствах кожна особа споживала продуктів харчування усіх видів більше, ніж в сільських, крім цукру та хліба і хлібних продуктів. Калорійність добового раціону міського жителя на 5 відсотків вища, ніж сільського.

Характерно, що домогосподарства з дітьми до 18 років та домогосподарства без дітей спрямовували на харчування майже однакову частку сукупних витрат – приблизно 60 відсотків. Звертає на себе увагу те, що в домогосподарствах з дітьми середньодобова вартість харчування однієї особи та калорійність спожитих продуктів однією особою за добу були майже у півтора раза нижчі, ніж у домогосподарствах без дітей.