Минулого року загальний обсяг промислового виробництва в регіоні збільшився у порівнянні з попереднім роком на 2,8 відсотка, повідомляє Головне управління статистики в Одеській області. А реалізація промислової продукції зросла на 19,5 відсотка та досягла 11893,6 гривні з розрахунку на душу населення.

У цілому ж щодо легкої промисловості зростання обсягів виробництва склало 9,6 відсотка. Але при цьому скоротився випуск панчішно-шкарпеткових виробів, спідниць-штанів, верхнього трикотажу на 57,3, 18,3 і 0,6 відсотка відповідно. Зате на ринок надійшло в 2,3 раза більше жіночих штанів та бриджів, постільної білизни – на 23,6 відсотка.

У той же час виникає запитання, а наскільки ці дані відображують справжній стан справ, наприклад, у легпромі?

На це запитання якоюсь мірою дають відповідь дані Асоціації легкої промисловості України. Так, з 1990 року лише виробництво тканин у нас скоротилося в 13,9 раза, взуття – в 9,8 раза. А галузь у цілому сьогодні працює всього на 10 відсотків від тих потужностей, які були 20 років тому.

Не стала винятком і Одещина. З тих підпри­ємств, які працювали ще якихось 3-4 роки тому, близько десяти припинили своє існування.

Вижити вдалося лише тим, хто почав працювати за так званою давальницькою схемою. А вона зводиться до того, що в Україну завозяться тканини, нитки, фурнітура, покрій (лекала), а вивозиться готова продукція. За даними тієї ж Асоціації, завдяки такій схемі виживає близько 90 відсотків швейних фабрик країни. Причому за одиницю готового виробу закордонні партнери платять українським виробникам від 2 – 5 до 10 – 13 доларів, залежно від її складності, а реалізують її по усьому світу, але вже під своїм брендом, за ціною в десятки разів вищою.

Але й цей канал іноземних інвестицій до легкої промисловості може повністю вичерпатися. Тому що в Південно-Східній Азії робоча сила, виявляється, ще дешевша, ніж в Україні.

Про важке становище підприємств легкої промисловості били в усі дзвони їхні керівники, неодноразово виступали на цю тему й «Одеські вісті». І все безрезультатно. Минали роки, змінювалися уряди, але не було жодних змін. Не виключено, що на кону стояли й стоять великі гроші, які, звичайно, не доходять до скарбниці.

Пропонувалися навіть шляхи виходу із ситуації, що склалася. Один з них – заборона ввезення секонд-хенду, тобто ношеного одягу із країн Заходу. Хоча, як свідчать ті ж статистичні дані, за обсягу українського ринку одягу в 50 мільярдів гривень, товару секонд-хенд завозиться всього на суму близько 500 мільйонів гривень. У той час, як імпорт в Україну нової продукції іноземного легпрому досяг вже близько 80 відсотків. Щоб переконатися в цьому, досить пройтися по знаменитому ринку «7-й кілометр», рядами торговельних центрів та бутиків.

На щастя, із приходом до України нової влади, ставлення до вітчизняного виробника змінилося на краще. Досить сказати, що за новим Податковим кодексом підприємства легкої промисловості з 1 квітня поточного року будуть звільнені від податку на прибуток на 10 років…

Однак, вітаючи з цим подарунком уряду голову правління одного з одеських акціонерних товариств, я не почув захвату (через зрозумілі причини співрозмовниця побажала залишитися невідомою).

– Безсумнівно, це позитивний крок, але я не чекаю від нього великих результатів. Звільняти від податку на прибуток варто було б лише тих, хто вкладає кошти у розвиток підприємств та переозброєння виробництва, тобто, будує нові фабрики, закуповує сучасне технологічне устаткування, займається підготовкою кадрів, виробляє конкурентоспроможну продукцію та активно просуває її на ринки.

Але головне полягає в тому, щоб створити на ринку рівні умови для всіх без винятку. Тому що спрощена система оподаткування – це, по суті, прихована форма підтримки іноземного виробника…

Крім того, поскаржилася голова правління, щоб продукція нашого підприємства була конкурентоспроможною, ми змушені закуповувати матеріали за кордоном. А що таке українська митниця, усі чудово знають. От уже близько трьох тижнів підприємство чекає на чергову партію цих матеріалів і ніяк не дочекається. А робітники змушені простоювати або працювати на неповну зміну. Хто відшкодує втрачену вигоду? Митниця? Уряд? Конкуренти?

Таким чином, справа не лише в податкових пільгах, а в системному підході до наявних проблем – як у цій галузі, так і в економіці країни в цілому.