Для мешканців Саханської сільської ради, де про газифікацію населених пунктів і не мріють, найвищим благом цивілізації у повсякденному побуті є якісна проточна вода. Тепла вода на кухні та у ванній кімнаті, облаштований санітарний вузол із каналізацією та інше створюють той неповторний домашній затишок, який і прив’язує людину на все життя до рідної оселі. І якщо в Саханському чи Никомаврівці хтось продає хату, то з підведеною водою житло коштує дорожче.

Саханський сільський голова Володимир Олексійович Каблаш переконаний у тому, що саме розв’язання проблеми водозабезпечення є найголовнішим для місцевої влади. Бо ж, тільки проклавши кількасот метрів водогону і привітавши односельців зі вступом до числа абонентів водомережі, відремонтувавши занедбану водонапірну вежу і дочекавшись, доки в оселях знову заструменить вода з підземних джерел, чого давно не було, можна відчути радість від корисності своєї діяльності.

Втім, ці теоретичні узагальнення мають під собою практичну основу. Нині більшість селянських господарств уже під’єднані до водомережі, і кількість водокористувачів щороку зростає. Минулого року, наприклад, прокладено водогін по вулиці Нагірній, а це близько кілометра. Від башти Рожновського, що неподалік школи, водою тепер забезпечені понад 10 родин.

І у прийнятій цього року програмі соціально-економічного розвитку на 2011 рік водозобезпеченню населення відводиться пріоритетна роль. Заплановано, зокрема, провести капітальний ремонт та реконструкцію двох водонапірних веж у Саханському, виготовити кошторисну документацію на заміну водогону у цьому же селі на вулицях Леніна, Молодіжній, Миру. За кошти місцевого бюджету намічено виготовити кошторисну документацію на водогін у Никомаврівці, дозвіл на спецводокористування. А до прокладення водогону для мешканців вулиці Комсомольської необхідно залучити кошти районного бюджету. Отже, водокористувачів у сільській раді, можливо, вже цього року буде більше.

Розширення сільської водомережі створює, однак, і проблему розрахунків за водокористування. У сільській раді провадять спільний облік використаного природного ресурсу, індивідуального обліку тут практично немає. Тож, підрахували об’єм спожитої води, розділили на всіх водокористувачів. І тому громадянин, що має велику сім’ю або велике домашнє господарство, платить за воду стільки ж, скільки, скажімо, самотня пенсіонерка. Зрозуміло, що справедливою і об’єктивною таку оплату назвати не можна. Але як відрегулювати тарифи в залежності від об’єму використаної води кожним абонентом окремо? Очевидно, тільки шляхом встановлення індивідуальних лічильників. Про це мають подбати уже найближчим часом.