Заступник голови Одеської облради Олексій Гончаренко провів черговий (уже третій) прийом громадян.

– Безперечно, це дуже важлива форма роботи, – вважає депутат. – Це мій третій прийом в обласній раді, але, крім цього, діють ще дві депутатські приймальні в Одесі (по вул. Заболотного, 1 і вул. Катерининській, 78) – туди теж можуть звертатися громадяни. Багато хто звертається письмово (проспект Шевченка, 4, заступникові голови обласної ради Олексію Гончаренку), багато хто через мій сайт – http://goncharenko.od.ua. Тобто, я спілкуюся з людьми різними способами. Робота з виборцями – це найголовніша частина діяльності будь-якого депутата. І оскільки я депутат-мажоритарник від міста Одеси, повинен займатися проблемами людей, які живуть у моєму окрузі.

ККД таких звертань, за словами Гончаренка, досить високий («гадаю, два питання з трьох мені вдається вирішити»). У той же час він визнає, що є дуже важкі, практично непід’ємні проблеми. Наприклад, одержання житла («Не всі питання можна вирішити, але що можемо – робимо»). Якщо провадити кількісний аналіз, то найчастіше зустрічаються звертання, що стосуються тих або інших проблем ЖКГ, надання матеріальної допомоги, соціально-культурних питань.

Ще до початку прийому ми попросили Олексія Олексійовича пригадати якісь випадки з його попередньої діяльності.

– Можна наводити багато прикладів, як ми за конкретними адресами домоглися ремонту даху, підвалу або якихось комунікацій. Іноді бували дуже гострі ситуації. Наприклад, 7 січ­ня цього року на проспекті Шевченка, 23 прорвало водопровідну трубу в одній з квартир. Господарі квартири були у від’їзді, тому заливало весь будинок. А тому, що були різдвяні свята, «аварійка» не приїжджала. Люди знайшли мій телефон, і проблему досить оперативно вдалося розв’язати. Ще приклад. Зараз я займаюся звертанням однієї з жительок Ширяївського району. У її дитини виявлено дуже серйозну патологію – карбоксилазна недостатність. Річна вартість препаратів, необхідних для лікування, – понад 20 тисяч гривень. При цьому ліки не входять до списку препаратів, якими Міністерство охорони здоров’я забезпечує дітей-інвалідів. Зараз ми намагаємося вирішити питання на рівні області, тому що на рівні країни (внесення змін до постанови Кабміну) це, звичайно, довго. Отож питання найрізноманітніші і різної міри складності.

Підтвердженням останньої тези можна вважати й нинішній прийом. Пенсіонерку Неллі Піскер, яка мешкає по вулиці Терешкової, турбують гаражі у дворах, через які ніде гуляти дітям і молодим мамам з візочками (депутат обіцяв надіслати запит і з’ясувати законність будівель). Ще одна наша землячка Лідія Клімова – керівник творчого колективу «Ностальгія» – попросила надати юридичну підтримку для одержання статусу громадської організації. – Півтора року тому ми починали з одного старого баяна, а зараз маємо всю необхідну апаратуру. Нас запрошують на різноманітні заходи, ми провели понад 30 концертів, – розповідала Лідія Іванівна. – Гадаю, могли б організовувати виїзні концерти і в райони області... Тепер хотіли власний офіс, але не вистачає статусу... Допоможіть нам, будь ласка!

Олексій Гончаренко обіцяв познайомити відвідувачку з юристом-професіоналом, який і допоможе правильно підійти до справи. Прохання надходили й далі. Хтось порушував питання працевлаштування, хтось знову говорив про юридичну консультацію (складна ситуація з оспорюванням заповіту), хтось просив матеріальну допомогу на лікування... І так далі. Іноді Гончаренко змушений був розчаровувати своїх співрозмовників («Вибачте, ми зараз не приймаємо на роботу нових людей, у нас навпаки йде скорочення»). Проте, про всяк випадок, ретельно фіксував координати відвідувачів. Телефони, позначки, доручення помічникові – куди надіслати той або інший лист, з ким поспілкуватися... Початок покладено, почекаємо результатів.