Зараз про загиблого керівника Партії промисловців і підприємців України Олександра Коробчинського говорять багато різного. Ми не збираємося спростовувати чи оскаржувати те, чого насправді не було. Усе розставить по місцях його величність Час. Сподіваємося, що одесити фахово проведуть журналістське розслідування і поінформують громадськість про справжню причину загибелі нашого однопар­тійця, загальноукраїнського лідера Партії промисловців і підприємців України.

Так склалося, що Олександр Коробчинський вступив у лави ПППУ саме в Татарбунарському районі. Тоді, у 2005 році, на ра­йонній конференції ми одностайно проголосували за те, щоб молодий цілеспрямований одесит став членом нашої партії. Він отри­мав партквиток за № 58521.

Чому саме у нас? Бо ще тоді він не влаштовував колишню обласну верхівку партійних чиновників. Його нестримне прагнення докорінно змінювати забюрократизовану політичну систему не подобалося тим, хто звик не ЗАРОБЛЯТИ, а ОТРИМУВАТИ гроші. Разом з його вступом до ПППУ змінилася тактика і стратегія діяльності окремо взятої партії, яка представляє інтереси передового середнього класу. Відтоді наша партійна діяльність, яка нібито особливо і не афішувалася (хіба що на виборах), знаходить своє втілення не на словах, а в справах. Ми намагаємося робити так, як обіцяли. Головною метою діяльності нашої партії було, є і залишається досягнення економічного і соціального прогресу України на засадах народовладдя і громадянського су­спільства.

Нині не час для звіту, але наші справи говорять самі за себе. Ми обіцяли відстоювати права підприємців — і в Татарбунарах створено районну раду підприємців при райдержадміністрації, громадську приймальню об’єднання громадян «Рідний край», де щодня буває не менше десяти осіб, і не лише підприємців. Ми обіцяли об’єднати підприємців, створити власний засіб масової інформації — і перед вами результат спільної праці: газета «Райцентр». Ми обіцяли об’єднати зусилля громади для створення комфортного життєвого простору — і розпочали довгострокову громадську акцію «Посадимо сімейне дерево». Ми обіцяли забезпечити водою місто — і члени нашої партії зробили свій вагомий внесок у цю справу. Ми й протестні мирні акції проводили, гуртували громаду заради вирішення економічних та соціальних проблем. Нехай хтось скаже: цього замало, щоб змінити суспільство. Але ми питаємо: а яка партія в окремо взятому районі спромоглася створити на громадських засадах, без підтримки згори та адміністративного ресурсу щось більш вагоме і значне?

Саме Олександр Леонідович казав нам: друзі, дійте самостійно, не просіть ні в кого гроші на здійснення власних планів. Будьте незалежними, і тоді вас поважатимуть!

Ми з Коробчинським були однодумцями-однопартійцями. У нас дуже багато планів на майбутнє. Попереду чекають справи, які сильніші за порожні обі­цянки і балачки.

Одного з наших лав вибили. Вбили. Та не вбили мрію про прекрасну долю земляків у рідній Україні. Золотий середній клас — підприємці — спроможні творити економічні дива для своєї країни. Головне — щоб їх не вбивали злими заздрощами, податками і кулями, не знищували психологіч­ними і фізичними розправами…

Татарбунарська організація ПППУ глибоко сумує з приводу загибелі всеукраїнського лідера Партії промисловців і підприємців України Олександра Леонідовича Коробчинського і висловлює щирі співчуття великій родині бізнесмена і громадського діяча.