Всеукраїнський центр болгарської культури, що торік відзначив десятиліття, називають Болгарським домом. Сюди, за традицією, напередодні Нового року зібралися представники болгарських національно-культурних товариств Одеси та Одеської області, Запоріжжя та Криму, Полтави й Миколаєва...

За кілька хвилин почнеться урочисте вручення нагород переможцям конкурсу «Людина року-2010». І, звичайно, найпопулярніша людина серед болгар України – Антон Кіссе, президент Асоціації болгар України, депутат Одеської обласної ради. Багато хто намагається підійти до нього й не тільки привітатися, але й розповісти про те, чим живуть болгари різних регіонів. І все ж мені вдалося запитати у Антона Івановича – чим для Асоціації ознаменувався рік, що минає.

– Цього року Асоціації вдалося розробити й почати будівництво щодо створення архітектурного комплексу – пам’ятника в Болграді, присвяченого болгарським ополченцям, що взяли участь у російсько-турецькій визвольній війні 1877-1878 рр. Ми урочисто відзначили десятиліття від дня створення популярної серед українських болгар газети «Україна: болгарський огляд», на сторінках якої публікуються матеріали й болгарською, і українською, і російською мовами. Нам пощастило видати чимало книжок, присвячених болгарській тематиці, Асоціація подавала й подаватиме матеріальну та технічну допомогу сільським школам, палацам культури, церквам і творчим колективам. Погодьтеся, у нас прекрасні народні ансамблі, а в шкільних бібліотеках – чимало книжок, присвячених болгарській тематиці, що сприяє духовному вихованню наших дітей. У селі Вільшанці Кіровоградської області та в Арцизі відкрито пам’ятники Христо Ботеву. Я вже не кажу про науково-теоретичні конференції, круглі столи, спортивні змагання, собори, які ми провели в році, що минає. У День слов’янської писемності в селі Кубей Болградського району відбулася незабутня акція, присвячена Дню бессарабських болгар. А в селі Преслав таврійські болгари організували собор, на якому були присутні представники різних національностей. Усіх зачарувала майстерність, мистецтво наших співвітчизників. Не можу не висловити щиру подяку Міністерству освіти і науки Болгарії за те, що тридцять п’ять шкіл і три болгарські культурні центри в Бердянську, Одесі, Болграді одержали в подарунок 600 болгарських народних костюмів і 40 народних інструментів. Я вже не кажу про художню та навчально-методичну літературу.

– Вибачте, Антоне Івановичу, нас запрошують до зали, якщо можна, продовжимо розмову по закінченні урочистості.

Святково прикрашена зала Центру болгарської культури. В очікуванні вручення нагород «Людина року-2010» – лауреати конкурсів із 2002-го по 2009 рік, представники болгарських діаспор України та інших національно-культурних товариств Одеси, керівники навчальних закладів, учені, фахівці різних галузей економіки, бізнесмени, спонсори, меценати, журналісти. Останніми до зали увійшли найпочесніші гості свята – Посол Болгарії в Україні Дмитро Владимиров і Генеральний консул Болгарії в Одесі Георгій Проданов, які щойно дали декілька інтерв’ю телевізійним каналам, республіканським і одеським газетам.

Ведучі свята Гаяне Гулканян та Максим Спасов оголошують початок урочистого вечора, присвяченого врученню нагород переможцям конкурсу «Людина року-2010» відкритим. Звучать гімни України й Болгарії. А потім починається відрекомендовування номінантів. На великому екрані ми знайомимося з тими, хто вийде на сцену. Майстерно підготовлені Ганною Пеневою, відомою серед болгар тележурналісткою, замальовки дають змогу переконатися в заслугах номінанта, якого ми зараз побачимо. На сцену одна за одною виходять: учителька болгарської мови із с. Делени Арцизького району Марія Міраджи, вчителька вищої категорії, відмінниця освіти; Жанна Сусліна, директорка Болградської гімназії імені Георгія Раковського; Марія Чернева, завідувачка В’ячеславської бібліотеки Приморського району Запорізької області; Марія Попова, головна редакторка газети «Україна: болгарський огляд»... До речі, традиційно «Людиною року» стають і люди не болгарської національності – але й ті, що роблять великий внесок у збереження історичної пам’яті про болгар і дбайливо ставляться до українсько-болгарської історії. Зала особливо тепло вітає Катерину Вергун, директорку Малоперещепкінської школи Новосанжарського району Полтавської області. Її ведучий по праву називає берегинею історичної пам’яті – могили хана Кубрата.

Люди різних професій, з різних регіонів України, віддані своїй справі, авторитетні, закохані в традиції свого народу, дбайливі їх охоронці – сьогодні з рук номінантів «Людей року» різних років одержують почесні нагороди. Звучать болгарські й українські пісні, теплі, від самої глибини серця, слова. Посол Болгарії в Україні Дмитро Владимиров, теж нагороджений, хвилюючись, сказав, що ця нагорода зобов’язує його зміцнювати міжнародну співпрацю між нашими країнами й робити все, щоб українські болгари завжди комфортно почувалися у своїй країні, не забуваючи про історичну батьківщину, любов якої до болгар, що живуть по всіх усюдах світу, невичерпна...

А за застіллям звучали тости за здоров’я, за процвітання Асоціації болгар України, за удостоєних сьогодні почесної нагороди «Людина року – 2010» українських болгар.

– І все ж, Антоне Івановичу, стривайте хвилинку, завершімо наше інтерв’ю. Як Ви гадаєте, що головне в сьогоднішньому святі?

– Ви знаєте, найголовніше, що Асоціація сприяє об’єднанню всіх болгар України, що їхню діяльність високо відзначено. Для мене дуже важливо, що на наших святах присутні представники й інших національностей, з якими ми дружимо багато років. Погодьтеся зі мною: що міцніші в Україні етноси, то дужча наша держава. Усіх номінантів з 2002 року – 91 чоловік. Але переконаний, їх буде набагато більше. І наша традиція, закладена дев’ять років тому, ще довго житиме.