16 листопада голова місії МВФ в Україні Танос Арванітіс, як повідомило «Радіо Свобода», заявив: «Міжнародний валютний фонд і уряд України успішно погодили програму співпраці в межах угоди stand-by». Успішно закінчилися ще одні тяжкі переговори в Києві.

Трохи раніше, 13 листопада, народний депутат Інна Богословська в ефірі одного з українських телеканалів сказала, що Тимошенко провела «таємну зустріч» із представниками місії МВФ. Під час цієї зустрічі, за словами Богословської, «робиться все те саме, що й за кордоном. Будь-яким чином очорняється навіть не влада, а країна загалом. Будь-яким чином робиться все, щоб сказати, як тут усе погано».

Суть події Інна Германівна передала вірно, обставини – частково вірно. В інформаційних стрічках з’явилося повідомлення, що пані Тимошенко провела зустріч в одному з будинків Верховної Ради з представниками місії МВФ. І що буцімто застерегла МВФ: його гроші підуть на сторону.

Але це лише частина правди, причому не найголовніша її частина. Тимошенко справді зустрічалася з Таносом Арванітісом і Максом Альєром, які очолювали делегацію МВФ. Але говорила вона не про використання коштів МВФ. Вона говорила про те, що Кабінет Міністрів Миколи Азарова не виконує зобов’язання перед МВФ. Не підняв, наприклад, пенсійний вік. Не переглянув тарифи в бік збільшення. Фінансує й далі низку соціальних програм.

Як назвати таку поведінку? При тому, що у МВФ інформації не бракує. Бажанням напаскудити хоч трохи? Дріб’язковою мстивістю?

Насправді Кабінет Міністрів Азарова лише розсьорбує те, що йому залишила Тимошенко.

Коли 2004 року йшов у відставку уряд Віктора Януковича, він залишив Тимошенко на казначейському рахунку 24 млрд гривень. Тимошенко залишила новій владі лише багатомільярдні борги в доларах.

Боргова яма України – головна заслуга Тимошенко-керівниці. У Миколи Азарова просто іншого виходу не було, як погоджуватися співпрацювати з МВФ на його умовах.

І це дуже тяжкі умови. Але навіть недоброзичливі до Азарова ЗМІ відзначають, що текст меморандуму на 80% відповідає попередній антикризовій програмі уряду Тимошенко.

30 жовтня 2008 року було підписано меморандум її Кабміну та МВФ. Які ж зобов’язання взяла на себе пані Тимошенко в обмін на 16,5 мільярдів доларів МВФ?

Ось лише кілька пунктів цих зобов’язань.

Тимошенко зобов’язалася перед МВФ не збільшувати мінімальну зарплату та пенсію. Ось зобов’язання «відстрочки на два роки запланованого приведення мінімальної заробітної плати та значно вищого прожиткового мінімуму».

Про тарифи на газ. «Наш намір – привести рівень цін на газ для остаточних споживачів у більшу відповідність із собівартістю». «Забезпечення поступового перенесення підвищення цін на імпортований газ на споживача дасть можливість зберегти кошти». «До кінця 2011 року ми зрівняємо ціни на газ внутрішнього видобутку та ціни на імпортований газ. Дотування цін на імпортований газ, який споживається тепловими комунальними підприємствами, буде скорочуватися шляхом коригування тарифів і припинить своє існування до 1 липня 2010 року».

Про компенсаційні механізми. «Ми зможемо подати допомогу диференціацією тарифів на комунальні послуги залежно від обсягу споживання».

Про ринок землі. «Створення працюючого ринку сільськогосподарських земель».

Тобто приведення тарифів до економічно обґрунтованого рівня, компенсація тарифів, ринок землі – це зобов’язання Тимошенко. А тепер увага: нічого цього не було зроблено. А 16,5 мільярдів доларів МВФ, взяті під це, вони де? Чи не на них Тимошенко фінансувала власні вибори?

Вони – частина державного боргу України, який віддавати всім нам. Ось так і виходить, що Азарову дісталися і борги, і зобов’язання Тимошенко. А їй залишається «капати» на Азарова і заразом на весь український народ, який і не підозрює, на що Тимошенко брала та витрачала гроші.