– Гробити здоров’я ми звикли за гроші, а лікуватися хочемо задарма? – цілком резонно запитує начальник управління охорони здоров’я облдержадміністрації Михайло Петрович Бартко. – І навіть не помічаємо, як це позначається на сімейному бюджеті. Адже якщо чоловік викурює пачку сигарет за день (нехай по 10 гривень), то це вже 300 гривень на місяць. А за рік виходить 3600. Полічіть, скільки грошей іде на шкідливу звичку, якщо курять обидва – і чоловік, і жінка. Тож реформа в охороні здоров’я мусить починатися з терплячого і наполегливого пояснення людям: відповідальність за своє здоров’я несуть вони самі. Тоді припиниться повальне паління, вживання алкоголю, оскільки держава поступово залишить за собою турботу тільки про дітей, старих, інвалідів. Решті ж доведеться оформляти страховки і розраховувати на той обсяг медичної допомоги, що ними гарантований. Цей принцип реалізується в усіх країнах.

Михайло Петрович ремствує на те, що реформування системи відбувалося уривками, кожен міністр охорони здоров’я впроваджував у життя щось своє. Зрештою цілісного, комплексного підходу так і не вийшло.

– У нас непоміченою пройшла важлива зміна: статті 96-98 Бюджетного кодексу перепідпорядкували ФАПи і амбулаторії сільським і селищним радам. Тобто єдиний медичний простір виявився розірваним на рівні первинної медично-санітарної допомоги. З нового року ФАПи і амбулаторії знову будуть фінансуватися і підпорядковуватися головним лікарям ЦРЛ. До амбулаторій прикріпимо по 5-6 сіл, як було раніше, щоб медики постійно контактували з людьми і допомагали їм вчасно виявляти проблеми зі здоров’ям.

– Тобто тепер кошти, виділені на охорону здоров’я, витратити на інші потреби не вийде?

– Так, раніше місцева рада могла завважити, що важливіше відремонтувати дорогу або закупити щось для школи, а не оснащувати ФАП. Охорона здоров’я фінансувалася за залишковим принципом. Тепер пріоритети в охороні здоров’я району обстоюватиме головний лікар ЦРЛ.

На жаль, у нас забагато ліжок у стаціонарах. При нормальному розвитку сімейної медицини ціла низка питань, з якими пацієнти потрапляють у стаціонари, перейде до компетенції сімейних лікарів.

– Ви вже згадали про важливість існування єдиного медичного простору. На сьогодні виходить, що центри високоспеціалізованої медичної допомоги, зокрема кардіохірургічної, зосереджені в обласних лікувальних установах. І у жителів Одеси виникають проблеми, щоб потрапити до них на лікування. Як зарадити цій ситуації?

– Є думка, що в підпорядкуванні міських управлінь у результаті реформування мусять залишитися тільки поліклініки. А лікарні, щоб зробити їхню роботу ефективнішою (адже це дуже витратні види допомоги), перейдуть у підпорядкування обласних управлінь охорони здоров’я. На їхній базі створюватимуться спеціалізовані центри. І тоді різниці між пацієнтами з міста і області не буде. Я вважаю, що такий підхід правильніший і справедливіший.

– Не дуже давно уряд озвучив думку про повернення до масових медичних оглядів населення. Одразу виникло запитання: яким коштом це належить робити? Невже все знову опиниться на плечах місцевих бюджетів?

– Я б звернув увагу на інше. Припустімо, виявимо ми в результаті цих оглядів людей з ішемічною хворобою серця, цукровим діабетом, онкозахворюваннями. Далі їх потрібно лікувати за стандартами. Але якщо виділяється по 5-6 гривень на день на одного пацієнта в стаціонарі, то за стандартами лікувати не вийде. Пацієнтові за багато що треба буде платити самому. Допомогти йому в цьому може лише страхова медицина. Вона конче потрібна на даному етапі реформування системи охорони здоров’я.

У Верховній Раді вже розглядалося кілька законопроектів. Коли один з них ухвалять, люди почнуть оформляти страховки. Соціально незахищеним допоможе держава, а решті доведеться подбати про себе самостійно.

Поки ж медогляди дозволять попередити людей про ті недуги, які вже є. Наприклад, серед онкопатології лідирує рак шкіри. Будемо говорити людям: не смажтеся годинами на пляжі, не зловживайте соляріями. Це, на перший погляд, прості речі, але, повірте, дієві.

– Михайле Петровичу, в області склалася напружена ситуація з вакцинами від туберкульозу. Їх можна закуповувати тільки по лінії держзакупівель, а не самостійно…

– Якщо збережеться нинішня ситуація, коли держава забезпечує потребу у вакцинах на 30-50%, в обласній і районній програмах боротьби з туберкульозом на наступний рік ми передбачимо додаткові обсяги фінансування.

– Ви не раз підкреслювали: на місцях належить шукати шляхів забезпечення молодих лікарів житлом. В іншому разі втримати їх на селі не вдасться.

– В межах обласної програми в наступному році планується виділити близько півтора мільйона гривень із цією метою. У районах же фінансування явно недостатнє. Усі кажуть: надішліть лікарів, забезпечте їх. А що ви зробили самі? Адже будинків повно. Треба тільки їх відремонтувати. І там, де голова адміністрації дбає про майбутнє, вдається розв’язувати проблему. Торік у Тарутинському районі дали квартиру стоматологові та хірургові. Зараз до мене звернулися керівники Савранського і Фрунзівського районів, які готові забезпечити молодих фахівців житлом. Тож робота триває.