Коли їдеш дорогою Скадовськ – Гола Пристань, то у селах Новомиколаївка та Михайлівка бачиш ряди машин і причепів з кавунами по обидва боки вулиці – це селяни намагаються збути свою продукцію.

Нині їм нелегко: пальне коштує дорого, тому везти свою продукцію вдалечінь, де ціни вищі, не вигідно. Переважно бахчеві (кавуни та дині) здають з поля, чекаючи покупця (переважно кавказців) з великих міст. Овочі продають на оптовому ринку «Нежданий» у с. Великі Копані. Раніше також торгували на стихійному ринку, що на 61 км траси Т2213.

Уроздріб продукцію продають біля ринку, пансіонатів та доріг у Скадовську та інших курортних населених пунктах. «На центральному ринку продати виро-щену продукцію селянам практично неможливо, оскільки всі місця зайняті перекупниками, які скупляються у Копанях і перепродують у нас», – розповідає Дмитро, власник земельної ділянки біля с. Шевченко.

Ось що розповів про свій врожай Сергій Сергійович з Новомиколаївки, який продає кавуни на одній з вулиць Скадовська, біля моря: «Основну частину кавунів я продав по 35 коп. за кг, кавказцям, з них – 4,5 коп. відійшло вантажникам, та ще 50 грн заплатив за зважування. Зараз те, що залишилось, продаю тут по 80 коп. Раніше приїжджали покупці з Росії та Білорусі, що покращувало збут, але тепер кордони чомусь закрили. Приїжджають поляки, які скупляють кавун по 40 коп. за кілограм і продають у себе по 1,5 – 2 євро. Їм, звичайно, це вигідно.

Вдало продавав ранню картоплю, але потім ціни штучно понизили. Втратив значну частину прибутків».

Ранні овочеві продавати вигідніше, але їх і вирощувати важче. Взагалі, ціни на ринку в Копанях можуть коливатися протягом дня, все залежить від попиту і пропозиції. Але якщо довго стоїш, то товар псується, і шанси продати його вигідно зменшуються. Наразі ціни на ринку «Нежданий» можна дізнатися на Інтернет-сайті kopani.org.ua. Динаміку коливання оптових цін на сільськогосподарську продукцію протягом року, необхідну для правильного планування врожаю, дізнаються на Інтернет-сайті agro-ua.org.ua.

За статистикою, більше 30% врожаю в Україні залишається згнивати на полі. Селянам немає де зберігати свою продукцію, тому коливання цін на ринку протягом року дуже значне, що невигідно ні споживачу, ні виробнику. Катерина Олександрівна з с Новомиколаївка продала свій врожай кавунів по 25-30 коп. за кг, оскільки тримати зрілі плоди на полі під сонцем було небезпечно. «Перекупник приїхав і зібрав плоди від 6 кг, менші не брав», – розповідає жінка. Тепер вона продає те, що залишилось, на одній з вулиць міста по 60 коп за кг. «Покупці скаржаться, що дорого, але знали б вони, скільки коштує його виростити», – скаржиться селянка.

Здають овочі також на консервні заводи. Але тут є один суттєвий мінус – розраховуються не одразу, а за кілька місяців. «Один знайомий фермер здавав помідори з кількох сот гектарів на «Сандору», завод під Гопрами, – розплатилися через п’ять місяців. А що значить п’ять місяців, коли треба землю обробляти?», — обурюється Сергій Сергійович з Новомиколаївки.

Із приводу збуту сільгосппродукції селянами заступник начальника управління агропромислового розвитку при РДА С.Ю.Шаров прокоментував так: «Сільськогосподарську діяльність потрібно планувати. Перед тим, як щось виростити, треба знати, куди реалізувати продукцію. Тобто знайти клієнта. А коли товар вже на руках, то залишаються оптові ринки з ринковими коливаннями цін. Звичайно, основним завданням селянина є виростити, а не продати. Але за сучасних ринкових умов склалася ситуація, коли виробник повинен знаходити покупця.

Біля Херсона найближчим часом планується зведення одного з найбільших у Європі оптового ринку сільгосппродукції, з овочесховищами та холодильниками, що повинно стабілізувати сільськогосподарський ринок. У м.Каховка уже введено в експлуатацію холодильник для зберігання овочевих культур місткістю 50 тис. т. Планується довести його до 200 тис. т».

У Скадовському районі 4,3 тисячі га зайнято овочевими, 8,7 тисячі га – баштанними культурами. Із усього загалу всього 1,1 тисячі га обробляють господарства та фермери, решту – селяни-одноосібники. Господарства та фермери сіють тільки те, що можуть реалізувати, і діють по налагоджених роками зв’язках (овочепереробні заводи, холодильники, овочесховища, де враховується кількість, сорт і технологія вирощування продукту). Селяни, які є основними виробниками овочів у районі, розраховують здебільшого на вдачу при реалізації. А вдача, усі знають, мінлива.

Щоб розраховувати на постійний і стабільний прибуток, селянам потрібно об’єднуватись для розумного регулювання своєї діяльності. І тоді вони будуть не стихією у невгамовному морі ринку, а повноцінним учасником цивілізованих ринкових відносин.