Перед поїздкою до Києва на прес-конференцію до Миколи Яновича Азарова я зателефонувала С.В.Подакову, тодішньому першому заступнику голови Скадовської райдержадміністрації, щоб порадитись, про що корисне для району запитати у прем’єр-міністра. Сергій Васильович підказав: спитайте, коли Скадовську нададуть статус міста-курорту.

Так, з легкої руки С.В. Подакова знову закрутилася спіралька справи, яка тягнеться протягом кількох десятків років. З Кабінету міністрів проект закону «Про оголошення природних територій міста Скадовська курортом державного значення» менше ніж за місяць після прес-конференції перемістився до Верховної Ради. Здавалось, його знову можуть поглинути під собою тонни інших законопроектів, і він там тихо пролежить кілька років. Та 6 липня п.р. міський голова О.В.Гавриш був запрошений на засідання комітету з питань сім’ї, молодіжної політики та спорту Верховної Ради, де розглядався даний документ, перш ніж його винести на голосування. Планувалось, що 7 липня цей проект розглянуть на сесії ВР, відразу після закону про пенсійну реформу. Пенсійні пристрасті тривали до пів на другу ночі, і тому справа до нашого законопроекту не дійшла. Є сподівання, що, повернувшись із канікул, депутати згадають про маленьке містечко на березі Джарилгацької затоки. І одного ранку ми прокинемось у тому самому місті, однак із офіційним статусом – курорт. Як тут не згадати легендарний вислів: «От ви кажете: цар. А чи легко нам, царям?»

«Справа зовсім не у тому, коли нададуть окремим частинам міста статус курорту державного значення, – сказав під час нашої розмови міський голова. – Це лише початок. Скадовськ давно відомий за межами України як гарне місце для відпочинку із дітьми. Люди рік відкладають гроші, підганяють справи, беруть відпустки у літні місяці. І усі ми повинні працювати саме у напрямку облагородження набережної і надання якісних послуг відпочивальникам».

Не погодитись із міським головою не можна. Набережна нашого міста мало відрізняється від набережних інших курортів. Так, вона має свій колорит і атмосферу. Та чи цього досить? «Пам’ятаєте, – продовжує місь-кий голова, – скільки було розмов, коли будували розважальний заклад «Озон»? Скільки списів зламали. Дуже добре попрацювали і архітектори, і будівельники. «Озон» став окрасою набережної. Думалось, з’явилося затишне дитяче кафе, де з комфортом відпочивалось би батькам із дітками. Натомість у цьому закладі сумнівно розважається молодь. А власник закладу, який через свою партійну приналежність повинен бути взірцем моральних принципів і вчинків, запрошує на виступи стрип-танцівниць. Вдумайтесь у ці слова: стриптиз на дитячому курорті».

Я теж згодна, що це – перебір. Та й жителі будинків, що знаходяться поблизу набережної, на літо чекають із душевним трепетом – децибели гучної музики не дають ні спати, ні повноцінно відпочити. Відпочивати потрібно усім вночі: і жителям міста, і гостям. Та чи можливо це, якщо з розваг бари пропонують лише випивку та гучну, до розриву барабанних перетинок, музику?

Здається, ми вийшли із бандитських 90-х, коли для заробляння грошей усі засоби були хороші. Набережна всіяна виключно «питейними закладами». На все місто, і то не біля моря, – всього два дитячих кафе. Їх, до речі, відвідують і для бізнес-ланчів. Де розважитись молодим родинам або бабусям з онуками? У закладах, де повітря просякнуте цигарковим димом? Де замість серветок на стіл ставлять попільничку? Я трохи згустила фарби, бо у місті є, хоч і небагато, затишні куточки з непоганою кухнею і пристойним (однак не відмінним) сервісом.

«Відпочинок повинен бути корисним. Це – перший напрямок роботи, – розвиває тему міський голова. – Другий – чистота набережної і моря».

Небагато витратились орен-дарі пляжу біля бару «Причал», які сходи у море оббили ковроліном. Зате відпочивальники без страху послизнутися і впасти заходять у воду. Так само регулярно чиститься смужка води від зостери.

«Ми можемо дискутувати на тему замулення затоки, та не можемо не враховувати особливостей нашої місцевості. Море – природний організм, який викидає на берег водорості, намиває мул, тим самим створює, буває, незручності. – продовжує тему О.В. Гавриш. – Знаходиться чимало місцевих жителів, які зневажливо говорять про Скадовськ як про місце для відпочинку. Тоді як гості полюбили наше місто і приїжджають до нього з року в рік. Є в Україні екологічно несприятливі міста і села, радіаційно забруднені території. Про це потрібно пам’ятати. Для них наша затока унікальна, неповторна, цілюща.

Потрібно бути патріотом свого міста і краю у хорошому розумінні цього слова. Статус міста-курорту ставить перед нами нові, надзвичайно високі вимоги. Ми повинні не лише використовувати природні особливості Джарилгацької затоки, а й вкладати кошти у розвиток місць оздоровлення, відпочинку і розваг. Якщо тільки критикувати і нічого не робити – лишимося другорядним курортом».

Від редакції. Ми чекаємо листів скадовчан із пропозиціями, критикою і просто власною точку зору. Писати можна на звичайну адресу, вміщену на 4-й стор. газети, на електронну пошту bspaper@askad.net або на сторінці читачів газети «Ч».